Ч а с т и
н а п ’ я т а
. Р одинне
коло
епізоду, в якому імені Борозден не згадано взагалі. В останньому
випадку автор міг оминути цю родину не для того, щоб їм не на
шкодити, а навпаки, щоб не згадувати їх у контексті, який міг ви
кликати сим патії читачів.
Що ми знаємо про стосунок Степана Ширая до «Історії русів»?
Згідно з версією, яку розповів стародубський дворянин та історик-
аматор Олександр Ханенко (1816-1895) і записав Олександр Лаза
ревський, перший відомий список твору було виявлено 1828 року
в гринівському маєтку графа Іллі Безбородька (1756-1815). Його
знайшли в бібліотеці палацу, зведеного на початку XIX століття —
великий двоповерховий будинок з портиком у шість колон, який,
хоча і в поганому стані, зберігся до сьогодні. Ходила чутка, що па
лац спроектував знаменитий архітектор Джакомо Кваренґі, який
звів багато будинків у Петербурзі. Граф Григорій Кушельов, родич
Безбородьків, писав у вересні 1825 року, що палац у Гриневі пере
вершує деякі фамільні палаци в столиці, «обширный в десять раз
великолепием и лутче петербургского, которой убран француски-
ми готелисами и наполнен вещами, туда занесенными, и картина
ми, которой один стоит более полумилиона»409.
Гринівський маєток лежав за 17 кілометрів на схід від Стародуба
і за 25 кілометрів на північ від понурівського маєтку Михайла Ми-
клашевського. Восени 1825 року, коли Понурівку відвідував Олек
сандр фон Бріген, маєток перейшов від дружини Іллі Безбородька
Ганни Ширай, яка померла попереднього року, їхній доньці Клео-
патрі. Гринівський список «Історії русів» нібито знайшли через три
роки, коли маєток у збіднілої Клеопатри викупив князь Сергій Голі-
цин, герой війни з Наполеоном. Рукопис виявили Степан Лашкевич
і Олександр Гамалія, два чиновники стародубського суду, які опису
вали бібліотеку. Вони повідомили про знахідку Степану Шираю, на
той час предводителю дворянства Чернігівської губернії. Він нібито
розпорядився зробити копію.
Оглоблин вважав цю історію апокрифічною і сумнівався не
тільки в даті першої появи «Історії русів», а й у тому, що гринів
ський маєток справді колись перейшов Голіцину. Його скептицизм
409 Оглоблін О. П. До питання про автора «Истории Русов». — К.: Інститут історії
НАНУ, 1998. — С. 30. Гринево//Деловой Брянск. — 2003. — № і (http://pogar-ray.land.
гцДдо^Ьйп).
348