Козацький міф Kozatskyi_mif_Istoriia_ta_natsiietvorennia_v_epokh | Page 346

Ч а с т и н а п ’ я т а . Р одинне коло Військову службу Ширай закінчив у чині генерал-майора. 1797 року імператор Павло І усунув його від командування Ризьким драгунським полком за бунт підлеглих. Ширай повернувся в рідний маєток Солову під Стародубом. Йому виповнилося 37 років, і він був вигідним женихом для будь-якої старш инської доньки на виданні. Ширай обрав доньку Петра Бороздни Уляну. У 1801-му, коли вони побралися, їй виповнилося п ’ятнадцять, йому сорок. Спочатку жод­ них проблем не виникало. Уляна народила йому двох синів і двох дочок. Але з часом сімейний горизонт почало затягувати хмарами. Стосунки Ширая з молодою дружиною зіпсувалися, що привело до конфлікту довкола чималого посагу Уляни, в який втягнувся її бать­ ко. В результаті стосунки молодшого тестя і старшого та впливо­ вішого зятя охололи нижче точки відновлення, і почалися сімейні усобиці, які тривали ще кільканадцять років по смерті Петра Бо­ роздни у 1820-му. Початки конфлікту сягають перших років шлюбу Степана Ши­ рая. У червні 1802-Г0, через півтора року після весілля, іб-літня Уляна підписала папери, за якими вона передавала свій посаг чо­ ловікові, але залишала за собою право переграти це рішення в м ай­ бутньому. Через сім років, у серпні 1809-Г0, вона підписала інший докум ент про передачу посагу дітям, а чоловік лишався управите­ лем її майна. В документі не було умови, яка дозволяла Уляні забра­ ти свою власність назад, якщо шлюб не складеться, а він уже давав тріщину. Перехід посагу до Шираїв не сподобався Борозднам, осо­ бливо патріархові родини і батькові Уляни Петру Бороздні. Швидше за все, тесть із зятем посварилися у цій справі ще 1809 року, хоча прямих доказів ми не маємо. У наш ому розпорядженні є лист Степана Ширая від 1811 року Миколі Івановичу Немировичу-Данченку, інш ому зятю Петра Бо­ роздни, який був одружений з молодшою сестрою Уляни. Микола Іванович походив з тієї самої родини Немировичів-Данченків, з якої вийшов один з найвідоміш их режисерів в історії російського театру — Володимир Немирович-Данченко (1858-1943). Численни­ ми шлюбами ця родина була пов’язана з Борозднами, і схоже, що Микола Немирович-Данченко підтримував з Петром Бороздною особливо тісні стосунки. Степан Ширай вирішив скористатися цією обставиною і попросив Миколу виступити посередником у його конфлікті з Петром Бороздною. Він представив йому свій бік спра­ 344