Розд іл 16. Впливовий зять
Бороздна належав до першого покоління землевласників Гетьма
нату, які почали одружуватися поза звичним колом старш инської
еліти. Іванів брат Василь узяв за дружину Любов Угрюмову, — су
дячи з прізвища, вона теж була росіянкою. Старий, більш-менш за
критий світ покоління Петра Бороздни розсипався, що викликало у
старш инської еліти колишнього Гетьманату тривогу за майбутнє402.
У повітрі пахло змінами, але стара шлюбна стратегія родичати
ся з давньою стародубською елітою не зникла за один день. Шлюб
Миколи, наймолодшого сина Петра Бороздни, цілком вписувався
у цю традиційну схему. Він одружився з Єлизаветою Миклашев-
ською, донькою сусіда Борозден і власника Понурівки Михайла
Миклашевського. Поряд з нею його й було поховано. Цей шлюб —
стандартний матримоніальний хід родини Борозден — викликає
особливий інтерес з огляду на пошук автора «Історії русів». Микола
Бороздна народився в Медведеві у жовтні 1808 року. У квітні 1826-
го він закінчив Московський університет і вступив на державну
службу, сперш у працював у Рязані, потім у Сімферополі. 1830 року
він вийшов у відставку, повернувся на Стародубщ ину і одружився з
Єлизаветою Миклашевською. Власник Киваїв невдовзі почав про
суватися по дворянській лінії. Його обрали предводителем ново-
зибківського дворянства, а потім усієї Чернігівської губернії. Після
земельної реформи 1861 року і скасування кріпацтва його призна
чили смоленським губернатором. Бороздна проявив себе як д і
євий губернатор, і підлеглі ставилися до нього з повагою. Микола
Бороздна помер 1878 або 1880 року. Його дружина Єлизавета Ми-
клашевська пережила чоловіка на кілька років і померла 1886-го. їх
поховали в родинному маєтку в Киваях403.
Бороздни і Миклашевські були пов’язані шлюбами як мінімум
з перших десятиліть XVIII століття. Анастасія Миклашевська була
дружиною генерального бунчужного Івана Івановича Бороздни і
бабусею Петра Івановича Бороздни. Шлюб Миколи з Єлизаветою
Миклашевською, який відбувся після смерті Петра Бороздни, зміц
нив традиційний зв’язок, що тривав і після смерті Михайла Ми
клашевського. Коли у серпні 1847 року помер старий власник По-
402 Модзалевский В. Малороссийский родословник. В 4 т. — К., 1908-1914. — Т. і. —
С. 74 - 77 -
403 Там само. — Т. і. — С. 77-78; Т. 2. — С. 498-499.
341