Розд іл 16. Впливовий зять
того, восени го о і-го , учителі та учні середньої школи в селі Медве-
деві виявили під шаром землі біля шкільного паркану уламки чо
тирьох надгробків. Вони належали Петру й Катерині Борозднам, їх
ньому сину Івану та його дружині Надії — двом поколінням колиш
ніх власників села. Найраніший надгробок, Катерини Бороздни, був
датований 1818 роком; найпізніший, Івана Бороздни, — 1858-м. їх
було поховано на цвинтарі при місцевій православній церкві, зруй
нованому в 1960-х роках. Зі старих надгробків зробили монумент
селянам, які загинули на фронтах Другої світової війни, але борозд-
нівські дивом уціліли400.
Шукати рештки Миколи Бороздни професора Литвинова почас
ти спонукала страшна історія, яку йому в дитинстві розповіла рідна
бабуся в селі Киваях. Це село, яке сильно постраждало від Чорно
бильської аварії, колись належало родині Борозден, там жив М ико
ла Бороздна. Згі дно з цією історією, 1930 року робітники розбирали
м ісцеву церкву, щоб збудувати з цієї цегли школу, і наштовхнулися
на масивну кам’яну плиту на підлозі. Демонтаж церкви миттєво пе
ретворився на пошук скарбів. Знищення старого ладу і будівництво
нового супроводжувалося реквізицією майна у старого правлячого
класу. На 1930 рік цей клас вже зник, але могили лишилися. Робіт
ники підняли плиту, під нею лежало два тіла: чоловік у розш итому
генеральському мундирі і жінка у блакитному платті. Мисливців за
скарбами чекало розчарування: золота в могилі не було. Забравши
генеральські відзнаки і шаблю, вони вийшли з церкви, проклинаю
чи експлуататорів, які нічого не лишили експлуатованим. Місцеві
жителі засипали могилу щебенем. Легенда розповідає, що згодом
селяни відмовилися ховати односельців-грабіжників на м ісцевому
цвинтарі.
Професор Литвинов хотів віддати належне людям, похованим
у киваївській церкві, підняти їхні рештки і влаштувати колишнім
власникам села гідний християнський похорон. Він вважав, що чо
ловік у генеральському мундирі — це Микола Бороздна, а жінка в
блакитному платті — його дружина Єлизавета Михайлівна Микла-
шевська. Чим закінчилася ініціатива професора Литвинова, неві
домо, — на сайті Смоленської медакадемії і Смоленської обласної
400 Петров Б. Поэт пушкинской поры // Бороздна И. П. Писано в селе Медведе-
во... — Клинцы, 2004. — С. 83-86.
339