Ч а с т и н а п е р ш а . З а г а д к а
волю імператора до кінця. Микола хотів, щоб страту провели п е
ред четвертою годиною ранку. Вже була майже п ’ята, сонце швидко
розганяло темряву, а три чоловіки, засуджені за державну зраду, все
ще були живі. Голеніщев-Кутузов наказав поквапитися. Шокова
них і закривавлених в’язнів, один ледве міг стояти на ногах, знову
підняли на поспіхом поправлений ешафот. «Проклятая земля, где
не умею т ни составить заговора, ни судить, ни вешать!» — нібито
сказав один з них. Інший крикнув Голеніщеву-Кутузову: «Подлый
опричник тирана! Дай же палачу твои аксельбанты, чтоб нам не
умирать в третий раз!» Генерал стояв незворушно. До ш остої годи
ни страта нарешті закінчилася. Тіла п ’ятьох в’язнів, які вважали, що
віддають своє життя боротьбі за свободу, прибрали. Наступного дня
їх перевезли на острів Голодай неподалік Петербурга і поховали в
таємній могилі.
П’ятеро чоловіків, страчених того літнього ранку 1826 року на
березі Неви, очолювали змову декабристів, організовану ветерана
ми війни з Наполеоном. Вони хотіли змінити політичний устрій Ро
сійської імперії. 14 грудня 1825 року, за сім місяців до с