Ч а с т и
н а п ’ я т а
. Р одинне
коло
роздною, — той мав потрібний військовий і цивільний д о с в і д , а
відповідне походження дозволяло йому засвоїти специфічну мову
«Історії русів» та настанови і політичні погляди її автора. Як уже
згадувалося, Петра Бороздну ще дитиною записали у столичну
гвардію, це давало змогу опанувати військово-адміністративний
варіант російської мови і освоїтися в освічених класах імперського
суспільства. В Україні, як уже згадувалося вище, він служив разом з
Архипом Худорбою і був тісно пов’язаний з Миклашевськими.
Петро і Василь Бороздни набагато кращі кандидати на автор
ство, ніж дует Григорія і Василя Полетик. Але чи були вони автора
ми? Перш ніж відповісти на це питання, слід розглянути один м о
мент, який, на нашу думку, підважує шанси Борозден на авторство.
Один з найбільш негативних персонажів твору, а саме останньої,
після 1708 року, частини, — близький родич Борозден. Це Антін
Крижановський, дід по матері Петра Бороздни. Анонімний автор
дає ді ду Бороздни та його вчинкам таку характеристику:
П олковн и к гад я ц к и й , К р ы ж ан о вски й , п р и р о д н ы й ж и д и свеж и й п е р е
крест, в се гд аш н и м и а р ен д а м и с в о и м и и о т к уп а м и д о ш ед ш и й д о б о
г а т с т в а и ч и н а п о л ко вн и ка, у в и д е л н е о б ы к н о в ен н ы й у с п е х при в ер -
б ун к е го л ш ти н ц о в, т о тч а с взялся за р я д у и о то зв ал ся о т о м го суд ар ю ,
с о б е щ а н и е м п о ста в и т ь и х целы й по л к ко н н ы й на с в о е м и ж д и в ен и и .
Г осудар ь, у важ ая у се р д и е К р ы ж ан о вск о го , н о н е зн ая е го с ч ето в , в
ко то р ы х , п о с о в ес ти и у д е й ск о й , н е п р е м е н н о п о ставл ял он в ся кой об -
р о н ч и к в ч е т в е р о д о р о ж е о т е го ц ен ы , п р о и звел К р ы ж ан о вск о го на
п е р вы й сл учай б р и га д и р о м . А он д е й ст в и т е л ь н о из к о за ц к и х д е т е й
с в о е г о полку, д а из ста д н и к о в и ч о б а н о в за в о д ск о й и вся кой д р у го й
сво л оч и , сф о р м и р о ва л б ы ло полк, т а к н а зв ав ш и й ся , п о д ц а б о л ь ск и й . Но
как все ск о р о е и п о р ы в и с то е и м е е т и так о й же к о н ец , т о и гол ш ти н ц ы
с п о д ц а б о л ь д и н ц ам и т е м ж е бы ли п о р аж ен ы : о н и , с и ю н я м е ся ц а 1762
года, т. е. п о к о н ч и н е госуд ар я , бы в у н и ч то ж ен ы и р а сп у щ е н ы в о с в о я
си, в ол о кл и сь в се м и д о р о г а м и в М ал ор о сси ю , и п о м е р е и х п о сту п к о в ,
о к а з а н н ы х в т р и у м ф а л ь н о м с в о е м п о хо д е д о П етер б ур га, в ез д е на в о з
в р а т н о м п у ти п р е зи р ае м ы бы ли о т ж и тел ей д о ом ер з ен и я .
Історична основа цього епізоду полягає в тому, що імператор
Петро III набирав у нові загони імперської армії т. зв. подцабольцев,
до яких у Гетьманаті ставилися вкрай вороже. Але найпомітніш а
риса нападок автора на Крижановського — різкий антисемітизм.
Антиєврейські настрої для еліти колишньої козацької держави —
ззб