Ч а с т и
н а п ’ я т а
. Р одинне
коло
Борозден. Один з таких чинників — негативне ставлення автора
«Історії русів» до українських дворян, які виводили своє коріння
від польської шляхти. Зважаючи на багатство, статус і зв’язки ро
дини Борозден, їм ішлося не про те, чи приймуть їх у російське
дворянство, а про те, в яку категорію їх зарахую ть. Бороздни пре
тендували на дворянський статус на основі генеалогічного дерева,
яке виводило їхнє сім ейне коріння з Волині. Як фамілія з «поль
ським» ш ляхетством, вони претендували на занесення у престиж
ну четверту частину родовідної книги, але цих їхн іх претензій
влада не визнала, і Бороздни мусили вдовольнитися ш остим роз
ділом родовідної книги, де фігурували давні фамілії без інш их д о
казів дворянства390.
Ще один чинник, який перетворює Петра Бороздну або когось
із його родичів на підозрюваного в авторстві пам ’ятки, — це нега
тивне ставлення «Історії русів» до старовірів. Незадоволення старо
вірами — річ на Стародубщині звичайна, але з усіх інших козацьких
родин Бороздни мали з «розкольниками», напевно, найтісніші сто
сунки. Іван Лаврентійович Бороздна, власник Горська і герой історії
з Янжулом/Чекатуновим, уперш е запросив старовірів оселитися на
своїх землях під селом Стодолою у 1707 році. Він звільнив м айбут
ніх поселенців від податей, створив нову слободу і призначив ста
ростою старовіра на ім ’я Василь Клінцов. У той час це була цілком
звична практика: поміщики зазвичай мали більше землі, ніж кріпа
ків для її обробітку, і приваблювали нових поселенців звільненням
від податей.
Але 1715 року вийшов царський указ, за яким старовіри пере
ходили під юрисдикцію уряду, а землі, на яких вони жили, — в дер
жавну власність. Іван Лаврентійович Бороздна та інші поміщики,
які розраховували, що по закінченню пільгового періоду старові
ри почнуть їм платити, втратили не тільки майбутніх кріпаків, а й
землі. Слобода Борозден під селом Стодолою стала Клинцями — від
імені старовіра, якого Іван Бороздна призначив бути там осадчим.
Конфлікт за землю між Борозднами і старовірами тривав упродовж
390
Модзалевский В . Малороссийский родословник. — Т. 1. — С. 69-70; Мило-
радович Г. А. Родословная книга Черниговского дворянства. — Т. 2. — СПб., 1902;
Петров Б. Поэт пушкинской поры // Бороздна И. П. Писано в селе М едведево... —
Клинцы, 2004. — С. 15-18.
328