Час ти н а п ’ ята . Родинне коло
Ім ’ я напасника Чекатунова лишилося в російській літературі , а імені жертви так ніхто і не дізнався . Анонімний автор « Історії русів » волів не розголошувати особу загадкового власника Горська . Як сталося , що він здобувся на таку увагу і симпатії автора , але читачам твору лишився невідомий ? На це питання непросто відповісти . Олександр Оглоблин писав свого часу , що в тих краях кожен знав , хто власник Горська . Багато поколінь це містечко належало Борозднам , давній старшинській родині , з якої вийшли два генеральні бунчужні Гетьманату . Оглоблин припускав , що автор мав стосунок до Борозден і тому волів не згадувати їхні імена , щоб не виказати себе . Історик мав на увазі одного з Ханенків , справді пов ’ язаного з Борозднами . Якщо автор трактату намагався в такий спосіб уникнути викриття , то цим самим він мимоволі залишив для нас дуже цікаві сліди свого літературного « злочину ».
Чийого імені немає у тексті « Історії русів » і чи може це допомогти у пошуках нашого автора ? Відповісти на першу частину питання порівняно легко . Анонімний герой горського епізоду — Іван Лаврентійович Бороздна . 1708 року , під час заколоту Мазепи , Іван Лаврентійович служив значковим товаришем у Стародубському полку . На початку лютого 1709 року він отримав підтверджувальну грамоту від Петра І на володіння селом Медведів , половиною Горська та іншими маєтностями , з чого можна зробити висновок , що хай там що він робив на першому етапі повстання Мазепи восени 1708 року , наприкінці зими Бороздна був на боці царя і дістав за це винагороду . Він зробив успішну кар ’ єру : спершу був сотником стародубського полку , потім наказним полковником стародубським . Усе це закінчилося у квітні 1725 року — на Івана Бороздну доніс його підлеглий Клим Янжул , сотник топальської сотні .
Донос імовірно спричинила боротьба за посаду стародубського полковника , яку тимчасово обіймав Бороздна , але звинувачували його в державній зраді . Янжул заявляв , що коли на запитання Бороздни « чий ти ?» він відповів « Імператорської Величності », Бороздна сказав : « Та він же помер , і тебе чорт візьме ». Ця розмова мала відбутися після смерті Петра І , і Янжул нібито відповів : « Є в нас государиня імператриця ». Ішлося про Катерину І . На що Бороздна кинув : « Мать твою з нею ». Обох заарештували , кинули у в ’ язницю Малоросійської колегії у Глухові і допитували з тортурами . Бороздна не признався , а Янжул не забрав свої звинувачення ,
320