Розділ 15. П р о п у щ е н е
і м ' я
який, згідно з анонімним автором, відбувся у містечку Горську, що
на південний захід від Стародуба:
П ер еезж авш и й
ч р ез
м е сте ч к о
оное
оф ицер
а р м ей ск и й ,
по
им е
ни Я кин ф Ч ек ату н о в, н е д о в о л ь н о у тр а к то в а н н ы й х о зя и н о м , у в и
дел в д о м е е го на о д н о й печи го р н и ч н о й , п о кахл ям или и зр а зц а м
п е ч н ы м , в ы м а л ев а н н о го м а ст е р о м орла, т о тч а с а р ест о в ал к о м ан д о ю
с в о ею х о зя и н а сего, отосл ал в м и н и ст е р с к у ю кан ц ел я р и ю с д о н о со м ,
ч т о он ж ж ет на п е ч а х с в о и х гер б го с у д а р с т в е н н ы й , н е в е д о м о с каки м
у м ы сл о м . М и н и стер ск а я кан ц ел я р и я, сочтя д о н о с т о т п о л усл о в о м и
д е л о м го су д а р е в ы м , д о п р а ш и в ал а п о м е щ и к а , с к аки м н а м е р е н и е м п о
ста в и л он на печ и с в о ей гер б г о су д а р ств е н н ы й и е го п р и ж и га ет? П о м е
щ и к, п о ставл яя в д о к а за т е л ь ств о с в и д е тел ей и св о ю при сягу, хотя и з в и
нялся, ч т о купи л он п еч ь т у ю в с в о б о д н о м м е ст е ч к е , Городнє, у гон ч ар а
та м о ш н е го , С и д о р а П ереп ел ки , у к о то р о го , м е ж д у м н о ж е ств о м ф и гур,
на у к р а ш е н и е п еч ей сд ел ан н ы х , бы ли , м е ж д у ж и во тн ы м и , л и ц а ч е л о в е -
ч еск и я , а м е ж д у п т и ц а м и и орлы , н о ч то бы т о бы ло св я щ ен н о е и з а п о
в ед ан н о е , е м у о т о м и в у м н е п р и х од и л о , и к уп и л он все п ечи , а м е ж д у
и м и и т у за зо р н у ю , с е д и н с тв е н н ы м и о б щ и м у м ы сл о м , ч то б ы зи м о ю
с о гр ев а т ь го р н и ц ы . О д н ако , н е см о тр я на все и зв и н ен и я , орлы сто и л и
п о м е щ и к у х о р о ш е го та б у н а л о ш ад ей и к о р ов с д е н е ж н ы м п р и д а н ы м 374.
Горський епізод підкреслював різницю побутової і політичної
культури українських поміщиків та російських офіцерів і чиновни
ків. Але авторові «Історії русів» ішлося передусім про те, щоб засуди
ти кривди, завдані безневинній старшині Таємною канцелярією, яка
розслідувала злочини, що підпадали під категорію «слово и дело госу
дарево», тобто справи про державну зраду. Цей епізод справляв силь
не враження на читачів «Історії русів», і не тільки в Україні. Відомий
російський письменник XIX століття Павло Мельников-Печерський
вивів Якинфа Чекатунова в оповіданні «Бабушкины россказни». «Как
теперь на него гляжу: старичок такой был седенькой и плутоват, не
чего сказать... — писав Мельников-Печерський. — Смолоду еще при
государыне Анне Ивановне был в армейских офицерах и, сказывают,
куда как жестоко хохлов прижимал, когда по недоимочным делам в
малороссийской тайной канцелярии находился»375.
374 Исторія Русовъ. — С. 238-239.
375 Мельников-Печерский, Павел. Бабушкины россказни // Собрание сочинений в
6 томах. — М., 1963. — Т. і. — С. 195-240; Оглоблин О. П. До питання про автора «Іс
торії Русів». — К., 1998. — С. 62-64.
5*9