Ро зд іл 14. У ч и т е л ь
істо рії
Зважаючи на погляди Маркова стосовно походження назви
«Україна» (він стверджував, що ця назва почала побутувати піс
ля того, як польська влада переселила руське населення у Нижнє
Подніпров’я, Побужжя і Наддністрянщину) і на позицію анонім но
го автора в цьому питанні, неважко уявити, що він, якщо це справді
був Радкевич, не хотів підписувати твір своїм ім ’ям. На відміну від
Маркова, автор «Історії русів» ніколи не вступав у світ академічної
науки. Його наратив емоційно заряджений, але процес професіона
лізації історії на нього майже не вплинув. Він відтворював минуле
на основі здорового глузду, народної пам ’яті і порівняно вузького
кола історичних джерел. Займаючи позиції, протилежні до Марко
ва, Берлинського та інших фахівців-істориків, автор змушений був
маскуватися, інакше його могли викрити, а то й попросити з по
сади. Тут варто завважити, що «Історія русів», на першому датова
ному списку якої стоїть 1818 рік, почала поширюватися тільки після
того, як влітку 1819 року наглою смертю помер Марков.
Тут варто згадати, що харківський «Украинский вестник», — а
училище Радкевича його передплачувало, — це перше видання, яке
опублікувало текст, базований вірогідно на «Історії русів». 1819 року
Петро Гулак-Артемовський, харківський літератор, надрукував в
«Украинском вестнике» коротку історію з часів гетьмана Д ем ’яна
Многогрішного. Як показав свого часу Володимир Кравченко, в ній
є явні текстуальні паралелі з «Історією русів». Чи взяв Гулак цей епі
зод з «Історії русів» (а свідчень, що він знав інші частини трактату,
немає), чи обидва вони з анонімним автором використали одна
кове джерело, висновок тут один: має існувати якийсь зв’язок між
анонімним автором і видавцями «Вестника»369.
Далеко ходити не треба: такий зв’язок уособлював інспектор
Харківського навчального округу, професор університету Ілля Тим-
ковський. Саме через нього 1809 року Радкевич подавав на розгляд
начальства збірку завдань з математики. Ми знаємо, що, крім м а
тематики і фізики, Тимковський цікавився історичними матеріала
Журба О. Становлення української археографії: люди, ідеї, інституції. — Дніпропе
тровськ, 2003. — С. 147-149; Исторія Русовь. — С. ііі-іу.
369 Кравченко В. Нариси... — С. ю і; Кравченко В. «Історія русів» у сучасних інтер
претаціях // Кравченко В. Україна, імперія, Росія. Вибрані статті з модерної історії
та історіографії. — К.: Критика, 2011. — С. 299-318.
ЗП