Розділ 14 . Учитель історії
твору нам трапляється цілком фіктивний генеральний осавул Родак , і виникає спокуса побачити в ньому міфічного засновника клану Радкевичів . Додати до його імені суфікси « -ев » та « -ич » — і легко виходить прізвище « Родкевич », тобто « син Родака ». Від « Радкевича » його вже відрізняє одна-єдина літера . « Родак » означає « родич » і походить від « роду » — прекрасний початок для респектабельного родинного дерева .
На сторінках « Історії русів » доля Родака тісно переплетена з життям полковника Кіндрата Худорбая , уявного родоначальника сім ’ ї Худорб . Коли Богдан Хмельницький нібито відправив Худорбая на Сіверщину , Родак з двома іншими полковниками вирушив на Прип ’ ять до кордону Великого князівства Литовського . Згодом Худорбай об ’ єднався з Родаком , який зі своєю армією переслідував литовські загони Януша Радзивіла . Вони наздогнали і розбили литовців під містом Городнею . Потім , згідно з « Історією русів », « корпус Родаков с Худорбаем отправился к Новгороду Северскому для дальнейших поисков над поляками и жидами ». Родак виглядає важливішим персонажем , ніж Худорбай . Він не тільки вищий за нього рангом , а й ближчий до Хмельницького і відзначився у краях , дуже важливих для автора « Історії русів », — відбив у поляків Новгород-Сіверський , Чернігів і Стародуб . « Родак , не имев от граждан ни помочи , ни сопротивления по малочисленности их , — писав автор про козацьку облогу Новгорода-Сіверського , — приступил к городу спокойно и , расположась станом при Ярославских потоках или ручьях , повел атаку на город из Зубровского рву , названного так по бывшему тут княжескому зверинцу и содержавшимся в нем зверям , зубрами называемым ». Читачі « Історії русів » Родака помітили . Разом з іншими учасниками облоги Новгорода-Сіверського він став героєм вірша Миколи Костомарова « Щира правда ». Родак фігурує там під іменем Радан362 .
Отже , ми порівняли походження Радкевича і автора « Історії русів ». А що можна сказати про їхню освіту і життєвий досвід ? Чи є якісь свідчення , що анонімний автор вчився у Київській академії і вчительській семінарії у Петербурзі , як Радкевич ? Здається , є . Деякі фрагменти « Історії русів » виказують знайомство автора з Ки
362 Там само . — С . 68,74-77 ; Возняк М . Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика (« Исторія Русовъ » у літературі й науці ). — Львів-К ., 1939 . — С . 27 .
307