Ч а с т и н а ч е т в е р т а . Н е з в и ч н і п і д о з р ю в а н і
прізвище Радкевич , який служив у війську в останні роки існування Гетьманату . Такий собі Андрій Радкевич числився наказним сотником Лубенського полку в 1768 році . Цей ранг дозволяв претендувати на дворянський статус . Згідно зі списками дворянства кінця XVIII століття , в Лубенському , Переяславському і Миргородському повітах було багато Радкевичів . Серед лубенських Радкевичів були й священики . В 1760-х роках один із них , Олександр Радкевич , учився в Київській академії . Він походив з села Нехристівки на Лубенщині , де священиком служив його батько Федір Петрович Радкевич360 .
Виглядає , що деякі члени розгалуженої родини Радкевичів поєднували дворянський статус і чин священика . Якщо Яків Радкевич справді був автором « Історії русів », то , може , у тексті твору якось відобразився зв ’ язок між священицтвом і конвертованою у дворянство козацькою службою ? Так і є . Автору « Історії русів » не подобалося , наприклад , духовенство , яке пнулося у дворяни , але він не мав нічого проти дворян , які йдуть у священики . « Шляхетство , по примеру всех народов и держав , — писав анонімний автор , — естественным образом составлялось из заслуженных и отличных в земле пород и всегда оно в Руси именовалось рыцарством [...]. Духовенство , выходя из рыцарства по избрании достойных , отделялось только на службу Божию , а по земству имело одно с ними право » 361 .
Лубенські Радкевичі походили з козаків , які згодом претендували на дворянський статус , але їхній родовід не дотягував до козацької аристократії , куди входили гетьмани , генеральна старшина і полковники . Радкевичі , здається , ніколи не піднімалися вище сотенного рівня — для людей , які претендували на дворянство , вони стояли небезпечно близько до рядових козаків . Саме цей прошарок козацьких нащадків вів на початку XIX століття війну з Герольдією за дворянство . Автор « Історії русів », хто б він не був , схоже , був не проти покращити історичні креденції Радкевичів . На сторінках
360 Кривошея В . Українська козацька старшина . 4 . і : Урядники гетьманської адміністрації . — K ., 2005 . — 2-ге вид . — С . 222 ; ЧОДА , ф . 133 , оп . 2 , спр . і , арк . 185,215 , 781 зв .; спр . 8 , арк . 298 зв .; Описи Лівобережної України кінця XVIII — початку XIX ст . / Упор . Т . Б . Ананьева . — К ., 1997 . — С . 139 , 267 ; Акты и документы , относящиеся к истории Киевской Академии / Под ред . H . И . Петрова . — К ., 1906 . — Отд . 2 . — Т . III . — С . 290 . 361 Исторія Русовъ . — С . 7-8 .
306