Час ти н а четверта . Незвичні підозрю вані
Невже доведеться , не розібравшись з одним анонімним автором , розглядати іншого ? Адже у випадку « Руской истории » ми маємо справу зі ще одним стародубським рукописом , якому притаманні всі ознаки історичної містифікації . Мало того , що це простий переклад Шерера , а не оригінальний твір Якова Радкевича , — ще й дата на титульній сторінці , швидше за все , фальсифікована . 1734 рік на титулі стародубського рукопису неправдивий . « Літопис » Шерера вийшов тільки 1788 року , і говорити про будь-який переклад до того просто не випадає . Крім того , рукопис не міг бути закінчений 24 січня 1734 року , адже в ньому згадано похорон гетьмана Данила Апостола , який відбувся 5 лютого 1734-го , і скасування гетьманства указом Анни Іоаннівни , який імператриця підписала ще пізніше . Титульну сторінку написано іншим почерком , ніж власне текст , і той , хто зводив рукопис докупи , намудрив з датами . Одна , позначена церковнослов ’ янськими літерами , виглядає як 1876 ; інша , написана арабськими , — 22 грудня 1874 ( можна прочитати і як 1814 ). На останній сторінці рукопису видно іншу дату : 22 грудня 1878 ( варіант — 1818 ).
Плутанина з датами триває і в примітках наприкінці тексту . Із двох згаданих тут історичних подій переписувач або власник рукопису дав тільки одну правильну дату — вторгнення Наполеона в Росію 1812 року . Він написав , що російською армією тоді командував Михайло Кутузов , а головним « героєм » війни був Петро Багратіон . ( Далі автор пожартував , що Багратіон « был ранен 2 раза Уі половиною 3 / 4 четвертин и 5 / і8 вершка ».) Під роком 1814 , згодом виправленим на 1854 , згадується війна з турками , командувачем названо генерала Муравйова , а героєм — « Дыбича ». Йоган Карл Фридрих Антон фон Дибіч , російський генерал , який брав пряму участь у знешкодженні руху декабристів , справді відзначився у війні з турками , але 1828-1829 років , а не 1814 чи 1854 . Він помер 1831-го , задовго до Кримської війни 1853-1856 років348 .
Хто стояв за рукописом , який виявився набагато новішим , ніж його хотіли представити ? Є серйозні підстави вважати , що « Федор Петрович Ятченко », зазначений на титульній сторінці « Руской исто-
ІР НБУВ . — Ф . і . — Спр . 54663 . — Арк . 331-366 . Пор .: Бовгиря А . Козацьке історіописання . — С . 272 . 348 Руская история , титульна сторінка , арк . 58,58 зв , 59 зв .
296