Розд іл 13. З в і л ь н е н е
дворянство
які випливають з «Історії русів». Крім того, писання Лашкевича по
казують, що він добре володів мовою московських літературних са
лонів, але дещ о гірше орієнтувався у військових і бюрократичних
варіаціях російської мови, властивих автору «Історії русів». У мові
Лашкевича майже немає українізмів, звичних для деяких частин
цього твору. Якщо ставити в пошуках автора крапку і зупинятися
на кандидатурі Івана Лашкевича — все це серйозні контраргументи.
Але це не виключає його з кола потенційних редакторів або співав
торів «Історії русів»339.
339 Модзалевский В. Малороссийский родословник. — Т. 3. — С. 38; Любецкий ар
хив графа Милорадовича. — С. 122-159.