Розділ 13 . Звільнене дворянство
і запропонував люльку . Лакей подав мені довгий чубук з бурштиновим мундштуком . Господар мій багато розпитував про Наполеона і про наш відступ ; казав , що співчуває французам і до мене має таку симпатію , що хотів би лишити мене жити у своєму домі ».
Симпатії Скорупи до французів не обмежилися зацікавленням у лікарських навичках де ля Фліза , дуже корисних у провінції . Він виявляв інтерес і до інших полонених французів . « Як начальник над усіма полоненими у Мглині , він показав себе доброю людиною , — згадував де ля Фліз . — За його наказом зробили всі корисні розпорядження щодо бранців » 337 . Михайло Скорупа був джентльменом і не розумів ксенофобії селян , охочих убивати голодних , замерзлих і розгублених французьких солдатів , що забрели в ті краї під час відступу Великої армії . « Історія русів » писала , що селяни початку XVIII століття погано ставилися до шведів , бо ті їли м ’ ясо по п ’ ятницях , так само і мглинські селяни , за свідченням де ля Фліза , не мали співчуття до французьких полонених , бо ті не дотримувалися православного Великого посту ( в 1812 році юліанський календар на дванадцять днів відставав від григоріанського ).
Можливо , Михайло Скорупа цікавився Наполеоном і симпатизував французам тому , що його приваблювали ідеї Французької революції . Втім , одну революційну річ Скорупа рішуче відкидав — страту монарха . Вражений добрим ставленням Скорупи до французьких бранців , де ля Фліз дивувався , що Скорупа не приховував презирства до найстаршого з них , полковника Ескюдьє .
Я не см ів сп и тати й ого про причину , — пи сав д е ля Фліз , — але коли м и поїхали далі , він сам зізнався в а н ти п атії д о цього військовика . Він казав , щ о читав у яком усь ф р ан ц узьк ом у тво р і , щ о член к о н вен ту на ім ’ я Ескю дьє , а так н ази вався полковник , подав голос за стр ату Л ю дові- ка XVI . На його дум ку , це м ав бути той сам и й , бо й ом у якраз за п ’ ятдеся т років . Я не м іг ні сп р остувати , ні п ід твер ди ти ц ієї здогадки ; мож ливо , вона й справедли ва . П редводитель додав , щ о за його відчуттям лю дина , винна у см ер ті сво го государя , викликає в н ього огиду , хоча й не конче тут виказувати це почуття338 .
Думки і погляди Скорупи важливі для реконструкції настроїв стародубського товариства початку XIX століття , адже , згідно з де
337 Де ля Флиз Д . Поход Великой армии в Россию в 1812 г . — С . 343 . 338 Там само . — С . 348 .
287