Розд іл 13. З в і л ь н е н е
дворянство
Носа цілком вписувалося в бачення історії та родинну традицію
Галаганів328.
Зв’язок Івана Лашкевича з Галаганами і Прилуками допомагає
пояснити інтерес автора «Історії русів» до кількох епізодів історії
Гетьманату XVIII століття, які в той чи той спосіб пов’язані з При
луцьким полком. Велику увагу на сторінках «Історії русів» отрима
ло, наприклад, повстання пікінерів 1 7 6 9 - 1 7 7 0 років, яке охопило су
сідні Лубенський, Миргородський і Полтавський полки. Цей самий
зв’язок може пояснити мовні особливості твору, що їх завважив
Юрій Шевельов. Аналізуючи українські діалектизми автора, Шеве-
льов дійшов висновку, що він може походити з північної Прилуч-
чини. Мати Івана Лашкевича Параскева Галаган виросла під При
луками, а сам Іван бував у тамтеш ньому маєтку свого діда і цілком
міг набратися багатьох місцевих слів329.
Ще одна стародубська дворянська родина, дотична до «Істо
рії русів», — Галецькі . Це була давня старшинська сім ’я з глибоким
стародубським корінням, чиї зв’язки поширювалися на Гадяцький
і М иргородський полки в центральній і південній частинах Гетьма
нату. Семен Якович Галецький, помітний персонаж «Історії русів»,
почав службу 170 2 року січовим товаришем у Стародубському полку
при полковнику Михайлі Андрійовичу Миклашевському. Він ш вид
ко просувався по службі і часто виконував обов’язки наказного пол
ковника. Кар’єра Галецького раптом урвалася у грудні 172 3 року —
його заарештували у справі Павла Полуботка. Будучи новгород-
сіверським сотником, Галецький возив у Петербург старш инську
петицію на підтримку прохання Полуботка відновити гетьманство
та інші права і привілеї, відібрані Петром І. Після повернення додо
м у його заарештували і відправили в Петербург — Галецький опи
нився у Петропавловській фортеці в компанії Полуботка та інших
старшин. Полуботок помер, але Семену Галецькому судилося пере
жити лиху годину, і після смерті Петра І його випустили. Галецького
відновили на посаді наказного полковника у Стародубі, а в травні
1743 року поставили генеральним бунчужним330.
328 Оглоблін О. До питання про автора. — С. 83-85; Кривошея В. Українська ко
зацька старшина. — С. 125-126.
329 Исторія Русовъ. — С. 252-253; Шевельов Ю. «История Русов» очима мовознавця.
330 Модзалевский В. Малороссийский родословник. — Т. і. — С. 235-237.
281