Ч а с т и
на четверта
. Н езвичні
п ід о зр ю в а н і
в и н і століття перекочувало в петербурзькі кабінети видавців та ін
телектуалів на взірець Григорія Полетики, Василя Рубана і Федора
Туманського, а на початку XIX століття — в маєтки нащадків геть
манської старшини.
Придивімося тепер докладніш е до другої ліги стародубського
дворянства, яка складалася не з таких заможних поміщиків, як ко
зацька аристократія на зразок Гудовичів і Миклашевських, а з лю
дей менш их статків. Вони не посідали високих кабінетів і більшу
частину життя провели у своїх маєтках, займалися господарством,
відповідними для «звільненого дворянства» місцевими справами
та час від часу занурювалися в родинну та «національну» історію.
Персонажі цього розділу, подібно до головних героїв попередньо
го, потрапили на сторінки «Історії русів» в іпостасі згаданих у ній
родичів і предків.
У стародубському товаристві початку XIX століття небагато лю
дей могли зрівнятися за рівнем освіти й інтелекту з Іваном Лашке-
вичем. Він породичався з нащадками Павла Полуботка, найвидат-
нішого героя «Історії русів» XVIII століття, і завдяки цьому отримав
частину полуботківських земель і селян. Лашкевич відігравав по
м ітну роль на стародубській суспільній і культурній сцені почат
ку XIX століття. Він перекладав з англійської мови, публікувався
і, можливо, був першим стародубським дворянином, що закінчив
Московський університет. Він народився 1765 року в родині судді
Погарського повіту, нащадка ш анованої стародубської фамілії Сте
пана Лашкевича. Лашкевичі вели свій родовід від стародубських
міщан, які покозачилися на початку XVIII століття. Іванів батько
Степан почав кар’єру писарем у генеральній канцелярії Гетьмана
ту. Він був людиною освіченою, допитливою, мав добру бібліотеку,
виписував книжки зі столиці і вів щоденник. Степан прагнув дати
синові добру освіту і готував йому успіш ну кар’єру. 1775-го у віці д е
сяти років Івана записали капралом в Ізмайловський полк, один з
трьох гвардійських полків імперії. Через три роки, ще будучи запи
саним у полк, Іван став студентом Московського університету. Сте
пан Лашкевич тішився, що син здобув добру освіту і зробить кар’єру
в імперських СТОЛИЦЯХ316.
316
Модзалевский В. Малороссийский родословник. В 4 т. — К., 1908-1914. — Т. 3. —
С. 29,32-33-
272