Ч а с т и н а ч е т в е р т а . Н е з в и ч н і п і д о з р ю в а н і
завадити полякам допом огти супротивнику; але ж Галинський був
відданий ім ператору Олександру і четверо його синів служили у
гвардії; зреш тою, всі його д ії у важкому становищ і, у яком у п ер е
бували поляки, котрим загрожували і французи, і росіяни, не ви
явили і тіні зради з його боку»306.
Судячи з опису балу в маєтку Шираїв у селі Гордіївці, на якому
також побував де ля Фліз, після війни стосунки старшини і шляхти
не стали кращі. Серед гостей були українці (де ля Фліз називав їх ро
сіянами) і поляки, відчувалося сильне напруження. Обидві сторони
танцювали полонез і краков’як, але на цьому взаєморозуміння за
кінчувалося. «Поляки були у відчаї, що потрапили під ярмо ворогів,
яких зневажали, але не сміли виказувати своєї злості, тим більше
швидкого визволення не пере дбачалося», — писав де ля Фліз.
Зовн і в о н и , н а вп ак и , в и к а зу в ал и б аж ан н я зб л и зи ти ся . В ц ь о м у т о в а р и
ств і в ід б ув а л ася н іби к о м ед ія , у я кій кож ен грав я к у -н е б у д ь роль, б о в
у с іх їх н іх в за єм н и х г р еч н о стя х не було і тін і п р а вд и . Р о сія н и д и в и л и ся
ск р и в а на п оляків за те, щ о ті м ал и п е р е в а гу у с в іт с ь к о м у то н і й о с в іті,
не п о д о б а в ся їм і к о стю м п о л ь сь к и й , я ки й р ізк о п ід к р есл ю в а в їх н ю н а
ц іо н а л ь н іст ь . ...М іж д а м а м и о б о х н а ц ій в ід б ув а в ся так и й сам и й р озлад.
Н ай більш е гн івал и ся р о с ій сь к і м а м е н ь к и на с в о їх с и н ів і їх н іх м о л о
д и х то в а р и ш ів за те, щ о ті у п а д а л и за п о л ь сь к и м и д ів и ц я м и . ...П о л ьські
м а т ер і, св о єю ч ер го ю , ск р и в а погл ядал и на сво ю м о л од ь, я кщ о вон а
за х оп л ю в ал ася р о сій сь к и м и к р а су н я м и і зум и сн е гов о р и л а з н и м и р о
сій ськ о ю . Кож не сл ов о ц ією н е н а в и с н о ю м о в о ю , д ій ш о в ш и д о їх н ь о г о
в уха, ви кл и кал о їх н ій гнів.
Спостереження лікаря-француза одразу нагадують антиполь-
ський дух «Історії русів». Не дивно, що цей твір, хай там хто його
написав, зажив популярності у місцях, де побував де ля Фліз3°7.
Стародубське панство жило в особливому світі, оберненому в ми
нуле. У новоспечених російських дворян нерідко були ті самі вороги,
що й у їхніх батьків і дідів — козацьких старшин. Старі релігійні і куль
турні суперечки лишалися актуальними і в нових політичних обста
винах. Французька революція принесла нові принципи легітимності і
нову мову для вираження старої ненависті і підозр. Однак сподівання,
симпатії і тривоги стародубського дворянства не обмежувалися своїм
306 Там само. — С. 578-579.
307 Там само. — С. 361.
264