Ч а с т и н а ч е т в е р т а . Н е з в и ч н і п і д о з р ю в а н і
гли у битвах), чекало розчарування. Наступного року всі їхні права
і привілеї було скасовано, що викликало велике незадоволення не
тільки у самих козаків, а й у місцевого дворянства.
Немає сумнівів, що старий Миклашевський поділяв загальне
незадоволення. Наживши ворога в особі члена царської родини,
він 1818 року подав у відставку і повернувся в Понурівку. Навряд чи
вимушена відставка викликала в його серці прихильність до уряду.
У 1810-1820-х роках Миклашевський був найвидатнішою постаттю
на Стародубщині. В серпні 1825 року, за кілька місяців до того, як
фон Бріген написав з Понурівки Рилєєву про «Історію русів», Ми-
клашевського відвідав сам імператор Олександр І. Він зупинився
у Миклашевського дорогою в Таганрог, де невдовзі й помер. Імпе
ратора вразив розпис на стелі палацу. Його начебто виконав один
з найкращих художників і архітекторів імперії Джакомо Кваренґі.
Повстання декабристів через півроку стало для родини Миклашев-
ських катастрофою. У змові брали участь не тільки Олександр фон
Бріген, а й син Миклашевського Олександр. Фон Бріген пережив
арешт і заслання, а Олександра відправили воювати на Кавказ, і
1831 року він загинув. Старий Миклашевський нічим не міг полег
шити долю сина і зятя. Він помер у вересні 1847 року; його поховано
там, де він заповідав — між «своїми людьми» у Понурівці2" .
Враховуючи те, що нам відомо про Михайла Миклашевського,
нас не здивує, що в його маєтку знали і читали такий твір, як «Істо
рія русів». Те саме можна сказати і про «історію» Худорби — Архип
Худорба у 1780-х роках служив під командуванням Михайла Микла
шевського у Стародубському карабінерному полку. Нема сумніву,
що Миклашевський належав до кола, в якому поширювалися, чита
лися, обговорювалися і, можливо, створювалися ці тексти. Але наші
міркування про зв’язок Миклашевського з «Істо рією русів» будуть
неповні, якщо не подивитися, як на сторінках пам ’ятки виведено
його родину. Велику увагу приділено тут прадіду Михайла Микла
шевського, стародубському полковнику Михайлу Андрійовичу Ми-
299
Поклонский Д. Миклашевский Михаил Павлович // Поклонский Д. Старо-
дубская старина, ХІ-ХІХ вв. Исторические очерки. — Клинцы, 2002. — Т. 2. —
С. 243, прим.; Оглоблин О. Люди старої України. — С. 150-167; Петров, Борис. Поэт
пушкинской поры // Бороздна И. П. Писано в селе М едведево... — Клинцы, 2004. —
С. 7-86, тут 16-17.
258