Розділ 12. К о з а ц ь к і
аристократи
ками і за якийсь місяць отримав призначення губернатором Мало
росії, куди входила вся територія колишнього Гетьманату.
Не дивно, що смерть Олександра Безбородька у квітні 1799 року
вплинула на життя і кар’єру Миклашевського. Українська старш и
на зі Стародубщини втратила потужного покровителя і оборонця.
Інші групи й аристократичні партії відтерли стародубців від ім
перського престолу. У травні 1800 року, через рік після смерті Без
бородька, імператор Павло відправив Миклашевського у відставку
нібито за нехтування обов’язками. Олександр І повернув на службу
людей, «несправедливо» відставлених, як-от Миклашевського, але
вони вже ніколи не мали того впливу, що в епоху Безбородька. У
1802 році Олександр І призначив Миклашевського цивільним гу
бернатором Новоросії — гігантської, але слабо заселеної губернії
на півдні України. Вона складалася з колишніх запорозьких земель
і новозавойованих територій Кримсь кого ханства. Потім Н оворо
сійську губернію розділили на три частини і Миклашевський очо
лив одну з них — Катеринославську губернію. Він подав у відставку
1804 року, пославшись на здоров’я. Провівши два роки в Понурівці,
Миклашевський повернувся на імперську службу під час російсько-
турецької війни 1806-1812 років — він командував катеринослав
ським ополченням. Невдовзі його призначили в Сенат, але вплив
Миклашевського в Петербурзі ніколи не був такий сильний, як в
останні роки попереднього століття.
Сенатор Миклашевський добре розумів інтереси і проблеми
малоросійських дворян. Найважливішою справою вони вважали
збереження козацьких полків. Це звільняло місцевих землевлас
ників від обов’язку давати кріпаків в імперську армію і дозволяло
самим дворянам проходити військову службу, не полишаючи своїх
маєтків. 1812 року Миклашевський підготував меморандум, у якому
доводив потребу відновлення козацьких полків. Подібні пропози
ції висловлював також Василь Капніст. 1791 року він їздив у Прус
сію шукати союзників на випадок повстання проти Росії, яке могло
спалахнути в разі, коли імперський уряд скасував би козацькі фор
мування. 1812 року, напередодні вторгнення Наполеона, російський
уряд дозволив набирати козацькі загони, які зіграють важливу роль
у війні з французами. Як уже згадувалося вище, козакам, які запи
сувалися в ці загони, обіцяли збереження привілеїв після війни.
Тих, хто 1815 року повернувся додом у (а понад чверть козаків поля
257