Розділ 11 . Люди і місця
бам , їхнім сусідам і такому любому їм Новгороду-Сіверському . Цілком можливо , що це « історія » Худорби , згадана фон Брігеном . Якщо так , то цей наратив закінчується 1708 роком , а не 1769-м , як припускав Оглоблин , і очевидно це не той самий текст , який під назвою « Історія русів » опублікував Бодянський , що припускав Шевчук . Іронія полягає в тому , що Шевчук сам вказав на стилістично відмінний фрагмент « Історії русів », який починається 1708 роком — повстання Мазепи і вибір на гетьманство Івана Скоропадського . Свідомо чи ні , він пішов услід за Олександром Лазаревським , який писав 1894 року : «... события XVIII в . в сей истории , особенно начиная с измены Мазепы , в значительной части писались , как видно , по живому преданию , а отчасти , должно быть , и по личным сведениям автора . Отсюда — анекдотический характер в изложении этих событий » 2 ® 4 .
До цього варто додати , що фрагмент « Історії русів » після 1708 року написала людина з іншими релігійними настановами , ніж у автора попереднього тексту . Попри те , що наскрізною авторською ниткою проходить пристрасна оборона православ ’ я , змінюється головний релігійний опонент . До 1708 року в ролі основних ворогів виступають уніати , а після — старовіри , яких автор ненавидить ледь не більше , ніж католиків . Антиуніатський дискурс можна легко пов ’ язати з родиною Худорби . Більшість земель в околицях їхнього Команя належала новгород-сіверському Преображенському м о настирю , архімандрити і ченці якого берегли пам ’ ять про боротьбу своїх попередників з церковною унією в першій половині XVII століття . Той , хто взявся продовжити « історію » Худорби , не жив ні в Комані , ні в околицях Новгорода-Сіверського , і в його негативному ставленні до унії було що завгодно , тільки не особисте . І навпаки , негативне ставлення до старовірів було реальним і тривким . Втім , у фінальній редакції « Історії русів » зроблено несміливу спробу поєднати ці дві частини . Редактором був автор антистаровірської , тобто після-полтавської частини твору . Поєднуючи дві частини пам ’ ятки ,
284 Лазаревский , Александр . Прежние изыскатели малорусской старины // Киевская старина . — 1894 . — № 12 . — С . 350- 351 » прим . Пор .: Шевчук , Валерій . Нерозгадані таємниці « Історії Русів » // Історія Русів . — K ., 2001 . — С . 51 . Про мовні відмінності різних частин « Історії русів » див .: Плохий С . Н ., Шварц Л . С . Из опыта применения лингвистических методов для атрибуции текстов (« История Русов ») // Проблемы применения количественных методов анализа и классификации источников по отечественной истории / Ред . М . Ковальский . — Днепропетровск , 1989 . — С . 52- 57-
243