Ч а с т и н а ч е т в е р т а . Н е з в и ч н і п і д о з р ю в а н і
ків родини відрізав вуса Чаплинському, головному ворогу Богда
на Хмельницького. Томиловські, інша відома новгород-сіверська
родина, з’являються в 1650-х роках у вигляді апокрифічного геть
мана Якова Томила. Родину Л ати н ськи х, які жили в селі Чулатові
поблизу Команя, представляє Симеон Пашинський, палкий оборо
нець православ’я від церковної унії. Згадки про Мальчичів, Лисов-
ських і Журавків — представників новгород-сіверського козацтва і
старшини — також фігурують у тексті тільки до 1708 року. Те саме
стосується людей, чиї прізвища перегукуються з прізвищами архі
мандритів новгород-сіверського Преображенського монастиря: Бе-
резовських, Лежайських і Туптальських (Тупталів). Надлишок імен
з Новгорода-Сіверського й околиць у тексті «Історії русів» уперше
завважив Оглоблин у 1941-1942 роках, це лишається одним з най
вагоміших його внесків у дослідження загадкового тексту. Але ні
тоді, ні згодом він не звернув увагу на 1708 рік, яким закінчуються
згадки автора про новгород-сіверські прізвища2®
3.
Як уже йшлося попереду, пояснити це можна так: події XVIII
століття, порівняно з часом написання «Історії русів», ще не віді
йшли у морок віків, і автор не ризикував вигадувати фантастичні
оповідки. Це цілком можливо. Але «Історія русів» має ще одну осо
бливість, яка не вписується у це пояснення. Після 1708 року з тексту
зникає не тільки славний рід Худорб і його сусіди, а й центральний
елемент в оглоблинському розумінні «Історії русів» — саме місто
Новгород-Сіверський. Після 1708 року не трапляється жодної згад
ки про Новгород-Сіверський та його околиці. Жодної! Автор, може,
й вирішив полишити апокрифічні історії про свою родину, її друзів
і ворогів. Але, стільки уваги приділивши Новгороду-Сіверському,
навряд чи міг без сліду викреслити місто з тексту (а також рідне
село Худорб Комань, яке віддавна перебувало під юрисдикцією нов
город-сіверського магістрату) в той самий момент, коли наратив
почав активно запозичувати з усної традиції і місцевих переказів.
Найочевидніший розв’язок цієї дилеми — припустити, що саме
1708 роком або близько того закінчується одне з головних джерел
«Історії русів» — якийсь наратив, де велику увагу приділено Худор-
283 Оглобліи О. До питання про автора... — С. 35-64* Пор.: Ohloblyn О. Where Was
“ Istoriya Rusov” Written? // Annals o f the Ukrainian Academy o f Arts and Sciences in
the U. S. — Vol. 3. — No. 2 (1953).
242