Розділ 11 . Люди і місця
де він написав про новгород-сіверський патріотичний осередок і пов ’ язав з ним « Історію русів ». До більшості цих реінкарнованих ідей поставилися некритично . У школах « Історію русів » проходять як твір української автономістської думки . Проте Оглоблин так і не навів переконливих доказів , що це не збіг обставин , і людям , яких він вважав членами новгород-сіверського гуртка , не просто випало одночасно жити і працювати в одному місті . Більшість фахових українських істориків аргументація Оглоблина розчарувала . Попри твердження таких високих політиків , як Кучма і Литвин , доказів , що новгород-сіверський гурток існував , вони так і не знайшли278 .
Незважаючи на різне ставлення до гіпотези Оглоблина про новгород-сіверське коло патріотів , його припущення , що саме в цьому місті було написано « Історію русів », підхопили не тільки автори популярних синтез і довідників , а й більшість серйозних дослідників « Історії русів ». Ці висновки не просто здобули загальну підтримку , а й лягли в основу нової гіпотези , яка приписала авторство твору тісно пов ’ язаному з Новгородом-Сіверським Архипові Худорбі . У передньому слові до перекладу « Історії русів », уперше опублікованого 1991 року та перевиданого 2001-Г0 , Валерій Шевчук розвинув думку Оглоблина про зв ’ язок між « історією » Худорби , яку згадано в листі Олександра фон Брігена Кондратію Рилєєву , Худорбами « Історії русів » і Худорбами села Комань під Новгородом-Сіверським .
« Чи не був рукопис Худорби , який нібито існував в одному примірнику , автографом “ Історії русів ” ?..» — питав Шевчук . « Розв ’ язати на сьогодні це питання ми не можемо , хіба що подати таку цілком гіпотетичну картину », — продовжував він . « Припустимо , що історія Худорби та “ Історія русів ” — один і той-таки твір . У XVIII столітті , до смерті автора ( а написав його А . Худорба , коли вийшов у відставку у [ і7 ] 90-х роках ), він поширення не мав , тобто існував в одному примірнику — автор , написавши його , мав усі підстави остерігатися . Після його смерті , що сталася до 1810 року , з твору було знято кілька чи одну копію , яка чи які поширилися . Саме копіїсти поставили біля твору ім ’ я Кониського ( є копії без такого імені ). Ці списки мали
278 Оглоблин О . « Історія Русів » // Дніпро . — 1991 . — № 9 . — С . 35 — 49 ; Оглоблін О . До питання про автора « Истории Русов ». — К ., 1998 ; Оглоблин О . « Люди старої України » та інші праці . — Остріг , 2000 ; Ільїн О . Чи існував Новгород-Сіверський патріотичний гурток ? // Сіверянський літопис . — 1997 . — № 6 . — С . 125 .
237