Ч а с т и н а т р е т я . Ч а с т и н и р е б у с а
крифічна промова Мазепи починається із заклику до зброї в умовах,
коли дві імперські армії наближаються до кордонів України і зустріч
їхня неминуча. Гетьман малює Петра І і Карла XII однією барвою —
тирани, які свавільно правлять завойованими народами: «Они оба,
по своенравию своєму и присвоению неограниченной власти, по-
добятся самым страшным деспотам, каковых вся Азия и Африка
едва ли когда производили». Хто б, за словами гетьмана, не переміг,
Україну чекає тільки руїна. Шведський король поверне Україну під
владу поляків. «А ежели допустить царя российского сделаться побе
дителем, — доводить апокрифічний Мазепа, — то уже грозящие бед
ствия изготовлены нам от самого царя сего; ибо вы видите, что хотя
он происходит от колена, выбранного народом из дворянства своего,
но, присвоив себе власть неограниченную, карает народ тот по сво
ему произволению, и не только свобода и имение народное, но и са
мая жизнь его порабощены единственной воле и прихоти царской».
Два деспоти — маловтішний вибір, і хитрий Мазепа запропонував
несподіваний варіант: зберігати у конфлікті нейтралітет, але нейтра
літет особливий. Україна визнає владу шведського короля і бороти
меться тільки проти тієї сили, яка нападе на українську територію, що
в тих обставинах означало проти росіян. А шведський король, разом
з іншими європейськими державами, гарантуватиме відновлення не
залежності України. Промова Мазепи, водночас пристрасна і раціо
нальна, переконувала читача, що він діяв в інтересах своєї нації, яку
хотів врятувати від руїни і привести до свободи, відновити незалеж
ність і здобути гідне місце серед інших європейських народів. У про
мові є відповідь майбутнім критикам Мазепи, зокрема й Вольтеровій
думці про те, що гетьман зрадив царя з особистих причин. «И так
остается нам, братия, — каже Мазепа війську, — из видимых зол, нас
обышедших, избрать меньшее, чтобы потомство наше, повергнутое
в рабство нашею неключимостию, жалобами своими и проклятиями
нас не обременило. Я его не имею и иметь, конечно, не