Р о з д іл 10
Козацький скарб
Коли Україна 1991 року проголосила незалежність, більшість грома
дян вірила, що країну чекає блискуче і заможне майбутнє. Кілька
місяців перед референдумом українські газети писали про непро
порційно великий внесок республіки в загальносоюзний бюджет,
несправедливий розподіл союзних видатків і гігантський еконо
мічний потенціал України. Мовляв, експертів «Дойче банку» вра
зила промислова інфраструктура країни, родючі землі, освічене і
кваліфіковане населення. Газети прогнозували, що за рівнем еко
номічного розвитку Україна переверш ить усі пострадянські рес
публіки, з Росією включно. А якщо з економічним дивом не скла
деться, запевняли авторитетні українські письменники, існує один
козир, про який не знають економісти, але знають історики: скарб,
який у Британії розмістив наказний гетьман Павло Полуботок (бл.
1660-1724). Якщо скарб Полуботка перевести у золото, писала одна
українська газета, то на кожного громадянина 52-мільйонної краї
ни припаде 38 кілограмів.
Віра в існування золота Полуботка виявилася настільки силь
ною і всеохопною, що в червні 1990 року під час візиту британсько
го прем ’єра Маргарет Тетчер у Київ два депутати Верховної Ради,
письменники Володимир Яворівський і Роман Іваничук, подали
офіційний запит урядові з метою з’ясувати долю скарбу. Золото
нібито розмістили в Банку Ост-Індської компанії в 1720-х роках.
Павло Полуботок відправив його за кордон, передбачаючи, що його
самого і Україну чекають важкі часи. Справді, під час посольства
в Петербург, яке клопотало про відновлення скасованого Петром І
гетьманства, Полуботка заарештували. Російські чиновники, від
правлені в Україну розслідувати «зраду» гетьмана, недорахувалися
однієї діжки, яка начебто була наповнена золотом. Припускали, що
213