Розділ 9 . Як ц е б у л о з р о б л е н о ?
чи з передмови , одне з головних завдань « Історії русів » полягало у розвінчанні « нелепостей и клевет » польських і литовських авторів , а також їхніх українських епігонів . Анонімний автор застановився довести , що українські землі осадили руські князі , а не польські королі ; що Малоросія вела з Польщею численні битви за свободу , об ’ єдналася з російською державою добровільно та мала отримати за подвиги і геройство « должную справедливость ». Чи могла Гадяцька унія вписатися в таку історіографічну схему ? 252
Для тих , хто знайомий зі справжньою історією підписання угоди та її текстами , Гадяцька унія постає в « Історії русів » у дуже несподіваному вигляді . Анонімний автор подає найнеймовірнішу картину укладання договору . По-перше , ми дізнаємося , що хоч угода і спиралася на Гадяцькі статті , переговори йшли насправді не в Гадячі , а в містечку Заслав ( Заславль ) на міжнародному конгресі , куди прибули представники великих європейських держав . По-друге , головним ініціатором унії з українського боку був не Іван Виговський , а Юрій Хмельницький , який нібито і втратив булаву через те , що погодився на умови унії . Поданий в « Історії русів » текст угоди розходився і з історичними списками , і з викладом унії в польських і козацьких джерелах .
Згідно з « Історією русів », у договорі йшлося передусім про права і привілеї руської нації , а не про гетьмана чи козацьку державу — саме ці дві теми традиційно займали головне місце в розповідях про унію в козацьких літописах . Гадяцькі умови , за « Історією русів », зводилися до наступного : народ руський походив з того самого сарматського племені , що й польський , і користувався під владою короля тими самими правами . « Верховним начальником » визнається козацький гетьман , він же командує військом і носить титул князя руського або сарматського . Право обирати гетьмана і воєвод належить винятково місцевій козацькій еліті (« рыцарству »), інородці не допускаються . Договір гарантував « рыцарству и народу рускому » рівні права з поляками і литовцями , а « религия католическая руская или греческая » отримувала рівні права з « религиею католическою римскою или польскою » 253 .
Анонімний автор явно захоплювався саме цими « Гадяцькими статтями ». Він повертався до них знову і знову , коли писав про дру
252 Исторія Русовъ . — С . 4 . 253 Там само . — С . 143-145,150,157,170 .
209