Розділ 8. У
пош уках м оти ву
дрія Стороженка вважати автора трактату прихильником загально-
російської ідентичності. «Історія русів», ставши історичною збро
єю, водночас і посилювала, і послаблювала проект перетворення
малоросів початку XIX століття на модерних українців. У кінцевому
підсумку цей проект врятувало лише рішення українських інтелек
туалів 1830-1840-х років відмовитися від суперечливої руської тер
мінології своїх попередників і вибрати українську.
Є вагомі підстави вважати автора «Історії русів» предтечею
м одерної української ідентичності, як це робив Валерій Шевчук
та багато інших дослідників. Але було б помилкою вважати його
опонентом старшини, яка прагнула здобути російське дворянство
і прискорити процес свого входження в імперію. Автор явно був
патріотом рідного краю, але зовсім не носієм модерної української
ідентичності, яка проводить чітку відмінність між українцями і по
ляками з одного боку та українцями і росіянами — з другого. Те,
що автор відкидав «українську» термінологію, свідчить, що його
ідентичність чітко відмежовувала поляків, але лишалася досить н е
певною, коли заходило про сусідів-росіян. Він стояв на дорозі до
модерної української ідентичності, але до кінцевого пункту було
ще дуже далеко. Ідентичність і мотивація автора «Історії русів» на
багато складніші, ніж уявляли українські письменники і політичні
діячі, які напередодні незалежності відкрили для себе «вічну книгу
України»230.
230 Див.: Исторія Русовъ. — С. 43.