Ча с т и н а т р е т я . Ча с т и н и р е б у с а
Василь Чарниш підкреслював права нації , Роман Маркович — службу на благо співвітчизників , Тимофій Калинський був готовий віддати життя за права і свободи козацького стану , Андріан Чепа і Василь Полетика турбувалися про долю батьківщини — всі ці акценти відлунили в меморандумі Чарниша . Використовували ці любителі старожитностей терміни « народ » і « нація » чи ні , але покликання на батьківщину , патріотичний обов ’ язок та інтереси дворянства працювали на формування нового типу дискурсу в Україні початку XIX століття . Уявлення про колишній Гетьманат як про окрему націю зі своєю історією , територією та економічними інтересами , відмінними від решти імперії , створювали передумови для розвитку модерної національної ідентичності у нащадків колишньої козацької еліти . Подібно до інших націєтворчих проектів , український ішов уперед , озираючись назад у минуле . На думку української еліти , не було кращого доказу осібного характеру батьківщини , ніж її історичний досвід , дуже відмінний у політичному , економічному , правовому і культурному плані від решти імперії .
1809 року новий генерал-губернатор Яків Лобанов-Ростовський зіткнувся з незадоволенням місцевого дворянства і хотів остаточно розв ’ язати проблему дворянських прав . Він зробив те , що не вдалося його попереднику князю Куракіну : подав петицію дворянства на розгляд Комітету міністрів і додав власну записку . В листопаді 1809 року , заслухавши звіт міністра юстиції , рада постановила полегшити норми Герольдії для губерній колишнього Гетьманату і повернутися до практики , коли кандидатів на дворянство атестує місцеве дворянське зібрання . До України дійшла новина , що сам Олександр І усно велів Герольдії визнати дворянський статус більшості козацьких старшин . Малоросійське дворянство раділо . Полетика в патріотичному запалі писав Чепі : « Недавно насладился я приятною вестию , что Государь Император по докладу нашего генерал-губернатора повелел герольдии признавать малороссийское дворянство по чинам нашим и другим д о казательствам в древнем благородном его достоинстве . Весть сия сладка сердцу моему . Верьте тому , что я люблю отечество , — люблю соотчичей моих больше самого себя » 224 .
224 Горленко В . Из истории южно-русского общества . — С . 56 ; Миллер Д . Очерк и ... - С . 38- 39-
188