Ч а с т и н а т р е т я . Ч а с т и н и р е б у с а
русів» написано не чисто російською мовою, а мовою освічених
класів українського суспільства, якій притаманна маса українізмів.
У той час вони не вважалися помилками, а становили характерну
особливість писемної мови української еліти. Шевельов також спо
стеріг, що автор історії добре володів російською військовою лекси
кою і знав французьку мову. Проаналізувавши іншомовні (переваж
но французькі) запозичення в російськомовних творах, Шевельов
висловив кілька важливих міркувань про часові рамки написання
«Історії русів». Він звернув увагу на перші приклади окремих інш о
мовних слів у російських словниках тієї епохи і дійш ов висновку,
що «Історію русів» могли написати в 1790-х і ймовірно редагували
у 1800-ті роки.
Шевельов завважив, як у художній літературі починають фігу
рувати легендарні персонажі, згадані в «Історії русів». Тут ми на
трапляємо на козацького полковника Громвала — його ім ’я вперше
зринає у назві романтичної балади Гавриїла Каменева (1802). Цю
баладу підготував до друку Василь Жуковський, вона увійшла в ан
тологію російської поезії і багато разів перевидавалася між 1804 і
1814 роками. Шевельов знайшов ще одне прив’язане до часу ім ’я —
«Рогдай». У такому написанні воно не фігурує в жодному літератур
ному й історичному творі до 1809 року, поки Василь Жуковський не
надрукував у популярному журналі «Вестник Европьі» «старинное
предание» «Марьина роща». Є ще одне ім ’я, яке пов’язує текст «Іс
торії русів» з конкре