Ч а с т и н а т р е т я . Ч а с т и н и р е б у с а
але далі сліди примірника губляться. Ще один список «Історії» да
товано 1814-м, якщо вірити Михайлу Возняку, або 1818 роком, якщо
йти за Олександром Оглоблиним. Вони досліджували цей список у
бібліотеці Українського національного музею у Львові, але дійшли
різних висновків про філіграні. Мої власні розвідки теж вказують
на 1818 рік. Я погоджуюся з Оглоблиним, який вважав, що цифра
«18» на водяному знаку вказує на останні дві цифри року 1818-го, а
не на перші дві цифри року 1814-го, як припускав Возняк. Ще один
ранній список «Історії русів» зберігся в колекції Української вільної
академії наук у Нью-Йорку. Його написано на папері з філігранями
1819 і 1820 року1®
3.
Уцілілі списки «Історії русів» свідчать, що «публічне життя»
твору почалося не раніше 1809-Г0, а найімовірніш е не раніше
1818 року. Цю дум ку підтвердж ую ть дослідження Анатолія Єршова
про час написання тексту, здійснені у 1920-х роках. У статті 1926
року до фестш рифта Михайла Грушевського, про яку йшлося рані
ше, Єршов переконливо датував «Історію русів» 1810-ми роками.
Він першим завважив, що анонімний автор знає Даніеля Ернста
Вагнера, чий твір «Geschichte von Polen» вийшов 1775 року, за два
роки до того, як у Петербурзі надрукували ще одне джерело «Іс
торії русів» — «Краткую летопись Малой России» Василя Рубана
і Олександра Безбородька (1777)- Єршов також звернув увагу, що
автор «Історії русів» згадує древні петрогліфи на Тмуторокансько-
му, тобто Таманському півострові. Там справді 1792 року знайшли
камінь з древніми написами. Згадки про правління Катерини II в
м инулому часі, на дум ку Єршова, свідчили про те, що твір напи
сано після 1796 року, коли вона померла. Численні згадки в «Іс
торії русів» про міністрів і м іністерства вказували на період після
183
Возняк М. Псевдо-Кониський. — С. 5-6 ; [Вступна стаття] // Історія Русів / Ред.
і вступ, ст. О. Оглоблина; пер. В. Давиденка. — Ню-Йорк: Вісник-ООЧСУ, 1956. —
С. у і іі , х і-х іі; Оглоблин О. Списки «Історії Русів» // Науковий збірник Українського
вільного університету. Том 6. — Мюнхен, 1956. — С. 167-180; Стеблій, Феодосій. «Іс
торія Русів» в культурному і науковому житті Галичини // V Міжнародний конгрес
україністів. Доповіді. Історія. Вип. 2. — Чернівці, 2004. — С. 134-144, тут 138-139.
Моє датування списку, який нині зберігається у відділі рукописів Національного
музею у Львові ім. Андрея Шептицького (од. зб. 563 (стара од. зб. 520929)), спира
ється на водяні знаки, опубліковані у кн.: Лихачев Н. П. Палеографическое значе
ние бумажных водяных знаков. — СПб., 1899. — Т. 2. — С. 247; Т. 3. — Табл. БХХІ^
1 бО