Розділ 7. С п р а в а ч а с у
маїл Срезневський. 1831 року в альманасі «Запорожская старина»
Срезневський опублікував уривки з «Історії русів», зокрема епізод
про страту Остряниці з побратимами. Крім цих уривків, С резнев
ський надрукував під виглядом українських народних пісень кіль
ка літературних містифікацій, основаних на «Історії русів». Одна
з таких нібито автентичних пісень називалася «Надгробная песнь
Чураю». Л ітературна легенда про осавула Чурая пішла у світ. На кі
нець 1830-х років народився міф про його доньку Марусю, авторку
народних пісень177.
1839 року російський драматург Олександр Шаховськой на
друкував повість «Маруся, Малороссийская Сафо», в якій прописав
детальну біографію Марусі Чурай — все це нібито розказав йому
старий церковний дяк. Насправді Шаховськой використав сюжет
української народної пісні про те, як дівчина отруює свого зрад
ливого коханого, і на його основі «реконструював» біографію Чу-
раївни, додавши рік її народження (1625), імена батьків і подроби
ці суду над нею. Жодну деталь історики підтвердити не могли, аж
поки 1973 року літературознавець Юрій Кауфман не надрукував у
Москві протокол полтавського суду, що його нібито знайшов укра
їнський поет Іван Хоменко в бібліотеці Академії наук у Києві. На
м омент публікації документа, в автентичності якого фахівці одразу
засумнівалися, Хоменка вже не було в живих — він помер 1968-го, а
частина бібліотеки Академії наук, де нібито зберігався цей важли
вий документ, згоріла при пожежі 1964 року. Українські дисиденти
підозрювали, що КДБ влаштував підпал з метою знищити україн
ську культурну спадщину. Цього разу правду про українську історію
не просто сховали, її знову знищили. Якщо історію не можна було
з’ясувати, її слід було реконструювати, і тут знову знадобилася «Іс
торія русів»178.
Однак дістати в 1970-х роках примірник «Історії русів», яка не
перевидавалася з 1846-го, було дуже непросто. Табу на публіка
цію пам ’ятки нарешті подолали 1983 року — Інститут літератури
АН УРСР надрукував уривки з «Історії русів» у томі, присвяченому
177 Срезневский, Измаил. Запорожская старина. — 1831. — № і. — С. 74—76; Воз-
няк М. Псевдо-Кониський. — С. 17-24, тут 23.
178 Степаненко, Михайло. Коло Марусі Чурай. Трагедія безсмертної українки //
День. — 2007. — 27 січня.
157