Розділ 6. Київський р у к о п и с
на «старі» кадри і прагнув замінити їх новим поколінням фахівців
з «правильним» соціальним походженням. Шевченко добре впи
сувався у нові норми. Коли 1940 року Радянський Союз приєднав
Північну Буковину, його відрядили налагоджувати архівну справу в
Чернівці. З початком війни у червні 1941-го Шевченка разом з архі
вами евакуювали в Середню Азію. Він повернувся в Україну восени
1943-го, коли було визволено Київ. Решта життя і наукової роботи
Шевченка були тісно пов’язані з українською столицею. Після війни
він викладав у Київському університеті і працював в Академії наук
УРСР, де очолював комісію з історії «Великої Вітчизняної війни», як
почали називати в СРСР радянсько-німецьку війну 1941-1945 років.
Кар’єра Шевченка різко пішла вгору 1957 року, коли його при
значили головним редактором «Українського історичного жур
налу» — першого періодичного видання такого профілю з часів
«України» Грушевського, яку прикрили на початку тридцятих років.
1963-го Шевченко захистив докторську дисертацію про російсько-
українські зв’язки під час Хмельниччини. Його вважали авторитет
ним фахівцем з козацької історії; він вірно тримався парадигми
«дружби народів», яка домінувала в радянській історіографії тих
часів. Пік кар’єри Шевченка — 1968 рік: його призначили директо
ром Інституту археології і невдовзі обрали членом-кореспонден-
том Академії наук УРСР. Будучи редактором історичного журналу і
членом академії, Шевченко багато зробив для розвитку досліджень
з козацької тематики, наскільки це дозволяли російськоцентричні і
класові рамки радянського історичного наративу. Стаття про «Істо
рію русів» 1966 року — лише один з його кроків у цьому напрямку170.
Але не тільки Шевченко намагався відновити повноцінний іс
торіографічний статус «Історії русів» у Радянській Україні. Вперше
з часів Оглоблина вона почала фігурувати в радянських наукових
публікаціях на початку хрущ овської відлиги. В 1959 році М ихай
ло Марченко надрукував огляд української історіографії, в якому
170
Про життя і діяльність Шевченка див. розвідку Олени Апанович, ще однієї
жертви ідеологічної кампанії 1970-х років: Апанович, Олена. Федір Павлович Шев
ченко: історик, архівіст, історіограф, джерелознавець, археограф, організатор на
уки, людина: спогади та історіографічний аналіз. — К., 2000. Див. також статті і д о
кументи у кн.: Істину встановлює суд історії. Збірник на пошану Федора Павловича
Шевченка. У 2 т. — К., 2001.
149