Розділ 6 . Київський р у к о п и с
ня Гетьманату , засвоїв просвітницькі ідеї і столичну петербурзьку культуру другої половини XVIII століття і навіть застав початок ліберальних реформ Олександра І . В ролі гіпотетичного автора « Історії русів » Лобисевич міг переграти двох , а то й трьох Ханенків . Він походив із тієї ж частини України : народився у відомій козацькій родині в околицях села Погар у Стародубському полку поблизу Новгорода-Сіверського . Ще важливішою обставиною Оглоблин вважав те , що Лобисевич почав здобувати освіту в Київській академії , коли її ректором був архієпископ Кониський . У 1790-х роках Розумовський звільнив Лобисевича від служби . Тихо живучи у своєму маєтку під Новгородом-Сіверським , Лобисевич писав Кониському і цікавився можливістю видати одну з п ’ єс архієпископа — трагікомедію « О воскресении мертвых ». З цієї ініціативи нічого не вийшло , але лист зберігся , і завдяки йому Лобисевич став в очах майбутніх дослідників справжнім патріотом козацької вітчизни .
Те , що Лобисевич після відставки жив у краях , де знайшли « Історію русів », і цікавився письменством , не могло не викликати відповідних здогадів , а на думку Оглоблина , взагалі робило його ідеальним кандидатом на авторство твору . Оселившись на Україні , Лобисевич став маршалком дворянства , спершу Новгород-Сіверського повіту ( 1783-1785 ), а потім Новгород-Сіверського намісництва ( 1787 — 1789 ). У ці роки Новгород-Сіверський був столицею великої провінції , центром політичного , інтелектуального і культурного життя еліти колишнього Гетьманату . Оглоблин активно цікавився долею , кар ’ єрою і творчістю людей , які обіймали посади у Новгороді-Сіверському в часи несподіваного піднесення і процвітання міста . Більшість цих людей походили з давніх козацьких сімей , вихідці з яких зробили блискучі кар ’ єри на імперській службі . Оглоблин вважав , що саме в цьому середовищі виникла « Історія русів » і що вона відображала патріотичні почуття нової еліти міста . Він навіть заявив про існування новгород-сіверського патріотичного гуртка . У пізніх творах Оглоблина це припущення стало своєрідною мантрою , але він так і не зміг довести існування такого гуртка документально164 .
Оглоблинські дослідження вражали оригінальністю , однак мало який науковець приймав його гіпотезу про авторство Лобисевича .
164 Оглоблин О . Опанас Лобисевич // Люди старої України . — Мюнхен , 1959 . — С . 137- 149-
4 5