Ча с т и н а д р у г а . П о х о л о д н о м у с л і д у
вони їхали далі на захід і 8 травня 1945 року на залізничній станції під чесько-німецьким кордоном дізналися , що нацистська Німеччина капітулювала . На кінець травня вони добулися до Віттенберга , тимчасовим притулком їм став зал ґастхаузу в сусідньому селі . Наймолодшому з групи біженців не було й року , найстаршому виповнилося сімдесят . У залі навалом лежали солом ’ яні матраци , але в кутку 19-річний Дмитро Оглоблин змайстрував для батька стіл . Старший Оглоблин не мислив і дня без роботи над своєю улюбленою темою — « Історією русів » 162 .
Перебуваючи у другій половині 1940-х років у таборах ді-пі в Німеччині , Олександр Оглоблин продовжував студіювати « Історію русів ». Дослідження того періоду утвердили його в переконанні , що автором « Історії русів » був Опанас Лобисевич . 1949 року він опублікував статтю в паризькому журналі « Україна », де виклав свої аргументи на користь авторства Лобисевича . Як і канцлер Безбородько , Лобисевич більшу частину життя провів у Петербурзі і теж займався літературною працею . Але на цьому паралелі між двома кандидатами закінчуються . Лобисевич не сягнув висот імперської служби . Найвища його посада — секретар канцелярії Кирила Розумовського , президента Російської академії наук і останнього гетьмана України . Проте літературним талантом він явно перевищував канцлера . Лобисевича часто вважають предтечею основоположника сучасної української літератури Івана Котляревського , автора « Енеїди » — переробки твору Вергілія . Припускають , ніби Лобисевич , ще до Котляревського , пародіював « Георгіки » Вергілія . Проблема в тому , що його твір під назвою « Вергилиевьі пастухи ... в малороссийский кобеняк переодетьіе » не зберігся . До нас дійшли натомість переклади Лобисевича з латини і французької163 .
Чому Оглоблин віддав перевагу Лобисевичу , а не Безбородьку чи Ханенкам ? Можливо , тому , що Лобисевич своїм життям і кар ’ єрою краще вписувався у портрет гіпотетичного автора « Історії русів », ніж хтось із окремо взятих Ханенків . Лобисевич народився близько 1732 року , помер 1805-Г0 , був свідком останніх десятиліть існуван
162 Полонська-Василенко , Наталя . Сторінки спогадів // Український історик . — 1965 . - № 3-4 ( 7-8 ). - С . 45-
163 Див .: Оглоблин О . До питання про автора « Исторіи Русов »// Україна . — 1949 . — № 2 . — С . 71- 75 * Пор .: Оглоблин О . Опанас Лобисевич ( 1732-1805 ). — Нью-Йорк , 1966 .
144