Ч а с т и н а д р у г а . П о х о л о д н о м у с л і д у
року. Восени 1943 року Київ опинився між двох вогнів, і здавалося,
що місто приречене. Колись квітуча столиця республіки лежала в
руїнах. «Зруйновано і спалено Дарницю, горить Поділ», — згадував
очевидець. «Потверджується, що Лівобережжя, принаймні на Уі, не
існує. По той бік Дніпра день і ніч стоїть заграва, дим. А по цей бік
над степовими дорогами теж, мов дим, хмари пилу від безнастан
ного руху маси втікачів. Хто приховується, щоб залишитись, німці
вбивають. Хто ж зумів все-таки приховатись, — яка доля жде його
під більшовиком?»158.
Що при комуністичному режимі чекає градоначальника-ко-
лаборанта, Оглоблин ілюзій не мав. Йому нічого не лишалося, як
разом з німецькою армією швидко відступати на захід. 15 вересня
1943 року з дружиною і сином-підлітком Оглоблин сів на поїзд у
Львів. Київська культурна еліта масово виїжджала. Дістати квиток
у західному напрямку було дуже непросто, а влізти у переповнений
вагон ще важче. У Василя Кричевського, одного з найвидатніших
українських художників XX століття, автора герба молодої укр аїн
ської держави в 1917 році, на київському вокзалі стався серцевий
напад. Прийшовши до тями у поїзді на Львів, Кричевський отримав
новий удар: з’ясувалося, що у вокзальному гармидері вкрали дві
валізи з його роботами і рукописом дружини про українські старо
житності зі скла. Ці роботи пропали безслідно159.
Оглоблину пощастило. Його валізи не пропали, рукописи вці
ліли, але більшу частину архіву, зокрема цінні генеалогічні таблиці
козацької старшини, серед них напевно і Ханенків з Худорбами, д о
велося лишити в Києві. Він перевіз свій архів у Покровську церкву,
де зберігалися документи київських архівів, але частина паперів
лишилася на квартирі. Машинопис, який знайшли чекісти в листо
паді 1943-го, — ймовірно, той самий текст, що його хотів опубліку
вати 1942 року в «Записках НТШ» Іван Крип’якевич, колега і добро
дійник Оглоблина у Львові. Через війну ця робота так і не вийшла.
158 Любченко, Аркадій. Щоденник / Упор. Юрій Луцький. — Л ьвів-Нью Йорк:
Вид-во М. П. Коць, 1999. — С. 172-173. Пор.: Рубан-Кравченко, Валентина. Кричев-
ські і українська художня культура XX століття. Василь Кричевський. — К., 2004. —
С. 455 - 456 .
159 Рубан-Кравченко, Валентина. Кричевські і українська художня культура XX
століття. Василь Кричевський. — К., 2004. — С. 455~458.
142