Ча с т и н а д р у г а . П о х о л о д н о м у с л і д у
в темній справі авторства “ Истории Русов ” ведуть до Ханенків », — писав він . Вони не тільки володіли більшою частиною села Команя у XVIII — на початку XIX століття , а й , згідно з Оглоблиним , були пов ’ язані з Худорбами на сторінках « Історії русів ». « В іббо році уманським полковником був не Худорбай ( як пише “ История Русов ”), а Михайло Ханенко , майбутній правобережний гетьман », — доводив Оглоблин156 .
Ханенко — третя за частотою згадок козацька родина в « Історії русів » після Хмельницьких і Худорб . Цілком сподівано у трактаті фігурує гетьман Михайло Ханенко . Його гетьманування під покровительством польського короля автор « Історії русів », сильно налаштований проти поляків , описує з розумінням , а то й із симпатією . Крім цього , є дві згадки про іншого Ханенка — випускника Київської академії і генерального хорунжого Запорозької Січі Миколу Ханенка ( 1693-1760 ), який лишив по собі цікавий щоденник . За час своєї довгої кар ’ єри він двічі їздив у Петербург клопотатися про відновлення посади гетьмана . 1723 року за наказом Петра І його разом з Павлом Полуботком кинули у в ’ язницю . Згодом Миколу Ханенка випустили , він воював у російсько-турецькій війні , був генеральним хорунжим і генеральним бунчужним . 1745 року брав участь в іншій козацькій депутації , яка домагалася відновлення гетьманства , скасованого Анною Іоаннівною . Цього разу місія пройшла успішно . Послів ніхто не арештовував , і імператриця Єлизавета Петрівна призначила гетьманом України Кирила Розумовського . В « Історії русів » Ханенко фігурує у складі обох місій . Тут автор не мусив нічого вигадувати .
Оглоблин вважав , що співавтором « Історії русів » міг бути син Миколи Ханенка Василь , який очевидно мав доступ до батькового архіву . Василь Ханенко ( бл . 1730 — після 1790 ) був помітною постаттю у шляхетському товаристві Новгорода-Сіверського другої половини XVIII століття . В 1787 році під час поїздки Катерини II у Крим він зустрічався з імператрицею і ймовірно ділився спогадами про її чоловіка й попередника на російському престолі Петра III . Цікава , напевно , була розмова : Петра убили в результаті перевороту , який влаштувала Катерина . Але Ханенко не мав особливих підстав зва
156 Оглоблін О . П . До питання про автора « Истории Русов ». — К .: Інститут історії НАНУ , 1998 . - С . 72 .
140