Ч а с т и н а д р у г а . П о х о л о д н о м у с л і д у
ми за статті в радянських наукових журналах . 1929-го Возняк , лишаючись у Львові , прийняв пропозицію стати академіком ВУАН . Щедра пропозиція для науковця , який не мав академічної посади , але невдовзі все це закінчилося . На початку 1930-х років в УРСР почалися чистки українських кадрів і членство Возняка в Академії наук скасували . Вознякові пощастило жити поза сферою досяжності радянської влади — багато його колег по академії , зокрема Михайло Слабченко , опинилися у сталінських таборах . У Львові він мав свободу , але геть не мав грошей . У міжвоєнний період Возняк сидів без роботи130 .
Михайло Возняк у своїй науковій роботі ігнорував політичні кордони , які ділили Україну в першій половині XX століття . Зміст монографії « Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика » ( 1939 ), в якій ідеться про історію « російської України », найкращий доказ цьому .
Назва Вознякової книжки одразу показує , що він відкидав попередні гіпотези про авторство Кониського і Полетик . Він був абсолютно переконаний і зробив усе можливе , аби переконати читачів , що справжнім автором « Історії русів » був не хто інший , як канцлер Російської імперії Олександр Безбородько . Возняк , за його словами , відштовхувався не від книжки Слабченка 1925 року чи статті Яковліва 1937-го , а від розвідки Володимира Іконнікова про російську історіографію . Він прочитав її 1920 року , коли готував « Історію української літератури », і був вражений ремаркою Іконнікова про текстуальні паралелі між « Краткой летописью Малой России », яку 1777 року видав у Петербурзі Василь Рубан , та « Історією русів ». Возняк подумав про можливий зв ’ язок Безбородька з « Історією русів », але не зміг тоді знайти тексту « Краткой летописи » — в польських бібліотеках її не було . Він облишив свої здогади і переключився на інші теми . Книжка Слабченка 1925 року спонукала Возняка повернутися до пошуків « Краткой летописи ». Нарешті в кінці тридцятих років йому вдалося випозичити текст через бібліотеку Академії наук у Ленінграді131 .
130 Возняк М Історія української літератури : У з т . — Львів , 1920-1924 ; про життя і діяльність Возняка див .: Нечиталюк М . та ін . « Честь праці !»: Академік Михайло Возняк у спогадах та публікаціях . — Львів , 2000 . — С . 9-178 .
131 Возняк М . Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика (« Исторія Русовь » у літературі й науці ). — Львів-К ., 1939 . — С . 137 .
122