Ч а с т и н а д р у г а . П о х о л о д н о м у с л ід у
на момент публікації Рубана він став найпопулярнішою синтезою
української історії в Гетьманаті124.
Досліджуючи у 1920-х роках ці два видання, Михайло Слаб-
ченко вбачав у покликаннях рубанівської «Краткой летописи» та
«Історії русів» на Кониського не просто збіг і не просто вживання
авторитетного імені суто заради історичної і політичної легітим-
ності. Слабченко вважав, що обидві історії насправді пов’язані між
собою і написані, принаймні почасти, одним і тим самим авто
ром — Олександром Безбородьком. На підкріплення своєї думки
він вказував, що один з перш их відом их списків «Історії русів»
було знайдено в маєтку родини Безбородьків 1828 року. Ще один
аргум ент Слабченка: закінчення «Історії русів» 1768 роком пре
красно пояснюється, якщо припустити, що її автор Безбородько.
Саме того року майбутній канцлер ім перії поїхав на турецьку
війну. Але головний аргум ент Слабченка на користь Безбородька
має інший характер: він спирається на текстуальні паралелі між
«Історією русів» і «Краткой летописью Малой России» Рубана. Це
був поворотний м ом ент у столітній дискусії. Аналіз тексту «Історії
русів» та її можливих джерел було вперше запропоновано як засіб
встановити авторство.
Слабченко — не перший науковець, який вказав на текстуальні
паралелі між «Краткой летописью» та «Історією русів», — це зробив
київський історик Володимир Іконніков у 1908 році. Але Слабченко
першим припустив, що ці два тексти написав один автор. Текстуаль
ні паралелі, які виявив Слабченко, справді вражали. «Гетман Граф
Разумовский, получа жалованную грамоту на чин свой в тех точно
выражениях, какова дана была Гетману Скоропадскому...» — пасаж
із безбородьківського фрагмента «Краткой летописи». «Гетман граф
Разумовский в 1751 году получил на достоинство свое высочайшую
грамоту в тех точно выражениях, какова была дана Скоропадско
му», — віддзеркалював Безбородька автор «Історії русів». Слабчен
ко навів багато інших текстуальних збігів у двох творах. Висновки
Слабченка спиралися на докази, яких пропоненти Кониського чи
124
Див.: Бовгиря, Андрій. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII
століття. Списки та редакції творів. — K., 2010. — С. 121-147. Про Василя Рубана див.:
Saunders D. The Ukrainian Impact on Russian Culture, 1750-1850. — Edmonton, 1985. —
C. 119-126.
U 8