Р озділ 5 . К озацький князь
Роль самого Рубана у цьому проекті — упорядник , редактор і публікатор . Він додав географічний опис України і список церковних ієрархів , отриманий від українських друзів . Рубан заявляв , що дістав текст « Краткой летописи », яка закінчувалася подіями 1734 року і була доведена Безбородьком до 1776-го , від свого колишнього викладача по Київській академії архієпископа Георгія Кониського . На цьому дивні паралелі між виданням Рубана та « Історією русів » тільки починалися . Далі Рубан заявив , що текст , який йому передав Кониський , укладали писарі при різних козацьких гетьманах , починаючи від Богдана Хмельницького і закінчуючи Данилом Апостолом . Це твердження явно вплинуло на автора « Історії русів », який зазначив не тільки те , що його текст походить від Кониського , а й те , що серед його джерел —« журналы достопамятностей и деяний национальных » з часів Богдана Хмельницького . « Не нужно здесь писать о тех приключениях , которые малороссийский народ имел прежде четырнадцатого века , — написав Рубан у передмові . — Дела его соединены с прочими российского народа , которого история многими писателями в свет издана и издается ». Автор « Історії русів » мав ту саму думку : « История Малой России до времен нашествия на нее татар , с ханом их Батыем , соединена с историею всея России , или она-то и есть единственная история российская » 123 .
Підстав не вірити , що Рубан отримав літопис від Кониського , немає . Він справді підтримував зв ’ язок з могильовським архієпископом і навіть надрукував дві його промови в журналах , якими енергійно займався в 1770-х роках . Одну промову Кониський виголосив у Москві 1762 року під час вінчання Катерини II на царство , другу — перед польським королем Станіславом Понятовським у 1765-му . Кониського знали і поважали в Петербурзі , згадка про нього в першій книжці з української історії , надрукованій в Російській імперії з часів київського « Синопсису » 1674 року , жодним чином не могла підірвати репутацію видавця . Однак літопис , опублікований Рубаном і ймовірно отриманий від Кониського , був далеко не оригінальним . Це варіант тексту , відомого під назвою « Краткое описаніе Малороссіи », який почав циркулювати в Україні у 1740-х роках ;
123 Цит . за : Возняк М . Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика (« Исторія Русовъ » у літературі й науці ). — Львів-К ., 1939 . — С . 148-149 . Исторія Русовъ . — С . і , іі , і у .
117