Розділ 5. К о за ц ь к и й кн язь
війни. В березні 1917-го Грушевський став на чолі Центральної Ради,
невеликої групи молодих українських діячів; улітку Центральна
Рада перетворилася на парламент автономної України, восени про
голосила українську державність, а в січні 1918-го — повну незалеж
ність. Головування Грушевського припало на дуже оптимістичний і
натхненний період української революції, її парламентський етап.
Тоді український уряд та єврейські, російські і польські політичні
організації тісно співпрацювали. Рік 1918-й приніс більшовицьку
інтервенцію, німецьку окупацію, громадянську війну, різанину і
погроми. Парламентський етап закінчився, людям на зразок Гру
шевського на українській політичній сцені місця більше не було.
Йому нічого не лишалося, як виїхати з країни.
На ем іграції у Відні Грушевський повернувся до своїх акаде
мічних занять, перерваних Першою світовою війною і революцією
1917-го. У 1896-1917 роках вийшли вісім томів його м онументальної
«Історії України-Руси». Грушевський хотів продовжити у Відні ро
боту над своїм центральним твором, який йому вдалося довести до
середини XVII століття, але для цього він потребував архівних дж е
рел. Грушевський був не проти повернутися в Україну, йому здава
лося, що там виникли нові можливості для наукової і культурної
роботи. Купуючи лояльність місцевого населення, більшовицький
уряд оголосив політику українізації. Влада запрошувала Грушев
ського повернутися за умови, що він не займатиметься політикою.
Колишній лідер незалежної України погодився. Він повернувся в
Київ навесні 1924 року113.
Публічний захід у Київському університеті, який викликав у
жовтні 1926-го такий ентузіазм у м ісцевої інтелігенції і студент
ства, був офіційним святкуванням бо-річчя Грушевського. Багато
людей хотіли віддати шану Грушевському як історику і політику, що
звільнив українську історію і спробував звільнити українську по
літику від російського домінування. Багатотомна «Історія України-
Руси», головне наукове досягнення Грушевського, стала кульмінаці
єю довгої епохи в українській історіографії, яка почалася «Історією
русів». Різниця між цими двома творами не обмежувалася словом
113
Про Грушевського див.: Prymak, Thomas М. Mykhailo Hrushevsky: The Politics
o f National Culture (Toronto, 1987); Плохій C. Великий переділ. Незвичайна історія
Михайла Грушевського / Пер. з англ. Миколи Климчука. — К.: Критика, 2011.
111