мога » та інших , які не лише очолював , але й підтримував матеріально . Став широко знаним на Кубані меценатом українського культурного руху .
На з ’ їзді ТУП ( 25 — 26 . III . 1917 ), де товариство було реорганізоване у Союз українських автономістів-федералістів , його обрано до складу Тимчасового ЦК . Виступаючи на засіданні Центральної Ради 30.111.1917 р ., С . Ерастов виголосив доповідь про стан української справи на Кубані та звернувся до українських соціал-демократів із закликом поширити партійну роботу на Чорномор ’ ї .
Як найстаршого за віком українського діяча С . Ерастова було обрано головою Всеукраїнського національного конгресу . То був справедливий вияв пошани українського громадянства до його багаторічної праці на національній ниві .
У 1918 р . Міністерство закордонних справ Української Держави через С . Ерастова , який приїздив до Києва , надавало грошову допомогу українській громаді на Кубані . Кошти використовувалися на підтримку українських видань та на діяльність українських просвітніх товариств .
С . Ерастов відомий як письменник і публіцист . Його статті та оповідання друкувались у « Літературно-науковому віснику », « Раді », « Зорі », « Кубані », « Кубанских ведомостях », « Речи », « Украинской жизни » та ін .
Свідчень про життя та діяльність С . Ерастова після 1918 р . не виявлено .
£* РЕМІЇВ Михайло Михайлович ( 7 . ІІ . 1889 , с . Новосілки , тепер Жито- ^■^мирської обл . — 16 . IX . 1975 , Женева ) — громадський діяч , журналіст , інженер за фахом ; член Центральної і Малої Рад , Всеукраїнської ради робітничих депутатів , секретар Центральної Ради .
Народився в сім ’ ї шляхтича . Освіту здобув у київській гімназії . За гімназійних років разом із П . Чикаленком і Є . Нероновичем заснував перший національний гімназійний часопис « Відродження ». Вступивши до Київського політехнічного інституту , прилучився до студентського руху та очолив українську студентську громаду КПІ . Належав до УСДРП , входив до Київського комітету партії . У лютому 1914 р . як член міжстудентського оргкомітету для влаштування маніфестації в Києві на честь 100-річчя від дня народження Т . Шевченка був заарештований і відбув двомісячне ув ’ язнення в Лук ’ янівській тюрмі .
Був учасником багатьох українських культурницьких заходів , зокрема співав в українському хорі , яким керував майбутній член Директорії А . Макаренко . З початком Першої світової війни його було мобілізовано як інженера до військово-технічних частин . Служив помічником директора військово-тракторної майстерні у Фастові . У 1915 р . отримав призначення до інженерного відділу генерального штабу Київської військової округи . Напередодні революції М . Єремієва було переведено на цивільну посаду заступника керуючого технічним відділом Товариства західних земств . Участь у цій « потужній організації », яка , за словами М . Єремієва , « ховала від військової служби багатьох українців », надала йому змогу « відновити зв ’ язки з українськими діячами в Києві » « і з вибухом революції взяти ближчу участь в організації українського політичного життя ».
Був одним із організаторів української маніфестації 19.111.1917 р ., де виступив із промовою від молоді міста . Засноване у березні 20-ма українськими студентськими громадами Києва студентське об ’ єднання делегувало М . Єремієва на Всеукраїнський національний конгрес та обрало за свого представника в УЦР . Одначе обставини змусили М . Єремієва виїхати на Чернігівщину , куди він
90