Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 90

Лютневої революції відбував покарання у київській в’язниці. Після звільнення
працював за фахом у Товаристві західних земств. Очолював Український робіт­
ничий клуб і Київський комітет УСДРП.
На Всеукраїнському національному конгресі А. Драгомирецького було делего­
вано до Центральної Ради, а на І Всеукраїнському робітничому з’їзді — до
Всеукраїнської ради робітничих депутатів. Деякий час репрезентував УСДРП у
Малій Раді.
Належав до лівого крила партії. Разом із однодумцями (М. Авдієнком,
М. Ткаченком, Ю. Мазуренком, А. Річицьким) на VI з’їзді УСДРП заснував
окрему партію — УСДРП (незалежних). На установчому з ’їзді УКП 22—
25.1.1920 р., що була створена шляхом реорганізації УСДРП (незалежних),
А. Драгомирецького було обрано головою ЦК партії. Після постанови Комінтерну
24.ХІІ.1924 р. про розпуск УКП він, як і більшість його партійних однодумців,
приєднався до КП(б)У. З 1925 р. працював членом правління Українського тресту
сільськогосподарського будівництва. Протягом 1925—1926 рр. обирався членом
ВУЦВК. Автор публікацій у «Вістях українських економістів».
У 1930-х рр. як колишній лідер УКП був заарештований і безпідставно
репресований.
Подальша доля невідома.
СРАСТОВ Степан Іванович (19.XII.1856, Катеринодар — ?) — громад-
■— сько-політичний діяч, кооператор, меценат українського культурного
руху на Кубані; член Центральної Ради.
Народився в сім’ї священнослужителя. Закінчив Кубанську військову гімназію,
навчався на математичному факультеті Київського університету, на юридичному
— Петербурзького університету, проте через революційну діяльність був позбав­
лений можливості завершити освіту. За студентських років став членом ор­
ганізації «Кіш» (1879), згодом — прихильником ідей М. Драгоманова, із яким
тривалий час підтримував зв’язки. У 1881 р. займався організацією української
громади й таємного гуртка народовольчого напрямку в Петербурзі. За розповсюд­
ження української нелегальної літератури, одержуваної від М. Драгоманова та
редакціі «Вільного слова», 1882 р. був заарештований і після ув’язнення засланий
до Сибіру. Продовжив громадську діяльність в Катеринодарі, куди повернувся
1886 р. Був одним із ініціаторів створення на Кубані легальних українських
громадських, кооперативних, просвітніх, доброчинних, економічних товариств,
влаштовував мистецькі виставки, розповсюджував українські книжки, організо­
вував шевченківські свята тощо.
Був членом РУП, згодом — УСДРП. Пізніше політичну діяльність продовжив
у ТУП. В автобіографії писав, що «задля поширення українства» викликав на
Кубань чимало українців, яким «здобував посади» в Катеринодарі. Організував
«Просвіту» із філіями в станицях, за що згодом відсидів 6 місяців «кріпості». У
в’язниці задумав і розпочав агітацію за організацію Українського народного
банку. Його енергійна вдача організатора українського громадянства проявилась і
в Новоросійську, куди переїхав 1908 р. Тут створив Українське сільськогоспо­
дарське товариство, Музично-драматичний гурток. У 1917 р. був організатором
«Громади», товариств «Просвіта» і «Український кооператив», кооперативу «Запо-
89