Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 86

На Всеукраїнському національному конгресі (6—8.1V. 1917) обраний до Цен­
тральної Ради від Поділля (територіальне представництво). З 25.VII.1917 р. —
член Малої Ради від фракції УПСР. На об’єднаному засіданні Київської ради
робітничих депутатів і ради солдатських деп утатів, скликаному в зв’язку із
жовтневим переворотом у Петрограді, виступив із різкою критикою дій більшо­
виків. Як писав Н. Григоріїв в автобіографії, «голосами вояків українців та
російських соціал-революціонерів» його було делеговано до ради солдатських
депутатів Київської округи, що поширювала свій вплив на Київську, Чернігівську,
Полтавську, Подільську і Волинську губернії. Згодом українська фракція ради
разом із російськими соціал-революціонерами обрала його на голову ради. «На
цьому становищі, — писав Н. Григоріїв, — й перебував аж до большевицької
навали». Як голова Київської ради солдатських депутатів Н. Григоріїв безпосеред­
ньо впливав на процес формування українських військових частин. Належав до
УПСР, був одним із провідних її діячів, входив до складу ЦК. У партійних
дискусіях виступав проти дій лівого крила партії.
У січні 1918 р. його призначено міністром народної освіти в кабінеті
В. Голубовича, однак цю посаду Н. Григоріїв обіймав недовго. З виїздом уряду та
УЦР з Києва народним міністром освіти фактично став П. Христюк.
Після гетьманського перевороту Н. Григоріїв очолював культурно-освітній
відділ Київського губернського земства. Активний діяч Українського національ­
ного союзу, учасник підготовки антигетьманського перевороду. У 1919 р. — член
Українського трудового конгресу, завідуючий пресовою справою Армії УНР. У
кабінеті Б. Мартоса з квітня 1919 р. виконував обов’язки міністра освіти.
Від 1920 р. перебував на еміграції в ЧСР. Заступник голови Українського
громадського комітету, один із організаторів та викладач Української господарсь­
кої академії в Подебрадах, Українського високого педагогічного інституту
ім. М. Драгоманова. Один із засновників Українського видавничого фонду. Пра­
цював професором Робітничого університету та директором Соціологічного інсти­
туту в Празі.
З 1938 р. на еміграції в США, із 1949 — керівник українського відділення
радіостанції «Голос Америки».
Добре знаний як журналіст, публіцист, автор соціологічних досліджень.
Головніші його праці — «Основи націознання», «Українська національна вдача»,
«Державознавство», «Соціалізм і національна справа». Написав спогади, присвя­
чені добі національно-визвольних змагань, — «Спогади руїнника» (1938), «Весна
української революції» (1938).
Марія Сильвестрівна (8.XI. 1868, с. Підгайчики, Гали­
Г РУШЕВСЬКА
чина — 19.XI. 1948, Київ) — громадський діяч, перекладач; член
Центральної Ради.
Народилась у сім’ї сільського священика (дівоче прізвище — Вояківська). Після
закінчення Львівської учительської семінарії (1887) працювала вчителькою. Од­
ружилася із М. Гру шевським, була його надійним помічником у науковій,
організаторській, літературно-публіцистичній, громадській і політичній діяльності.
Брала участь у роботі Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Досягла помітних
успіхів як перекладачка. Її переклади українською мовою творів А. Доде,
Ф. Коппе, Г. де Мопассана, Е. Золя, В. Гете, А. Шніцлера, Г. Ібсена, І. Тур-
85