справі збору продуктів і браку всякої практичної роботи правительства », а 13 . IV . 1918 р . він-таки в листі до В . Голубовича наголошував , що в країні склався неможливий стан , бракує адміністративного апарату , вказував на « самовільне й недопустиме поводження комітетів ». А . Мумм загрожував вжити власних заходів , якщо уряд надалі нічого « не робитиме для заспокоєння краю ». Під час гетьманського перевороту 29 . IV . 1918 р . уряд В . Голубовича припинив своє існування , прем ’ єр і декілька міністрів уряду УНР були заарештовані військовою владою .
До 16 . XII . 1918 р . В . Голубович відбував тюремне ув ’ язнення в Лук ’ янівській в ’ язниці . Проте ланцюг арештів і судових процесів для нього на тому не закінчився . Лише протягом 1919 р . він двічі заарештовувався більшовицькою владою , а 24.111.1919 р . був засуджений судовою владою Директорії УНР . У серпні 1920 р . В . Голубовича заарештувало ЧК у Кам ’ янці-Подільському і в травні 1921 р . надзвичайний трибунал УССР , що провадив « справу ЦК УПСР », засудив В . Голубовича до 5 років примусової праці в концтаборах . Після амністії ВУЦВК наприкінці 1921 р . В . Голубович деякий час працював інженером-будівельником в Українській раді народного господарства , згодом очолював відділ капітального будівництва .
У 1931 р . був засуджений у справі « Українського національного центру ». Загинув у Ярославській тюрмі .
РИГОРІЇВ Никифор Якович ( псевд . Григоріїв Наш , Г . Наш ; 9ЛІ . 1883 ,
Гм . Бурти Черкаського пов . Київської губ . — 5 . УІІІ . 1953 , Нью-Йорк ) — громадсько-політичний діяч , письменник , журналіст , публіцист ; член Центральної і Малої Рад , Всеукраїнської ради військових депутатів .
Народився в сім ’ ї сільського вчителя . У 1900 р . закінчив сільськогосподарську школу в м . Бродищі на Київщині . Деякий час працював бібліотекарем Київського товариства письменності , в статистичному відділі Південно-Західної залізниці . Склавши 1904 р . іспит на право викладання російської мови в повітових школах , розпочав педагогічну практику в Бердичеві . У 1905 р . разом із іншими вчителями організував повітовий учительський союз , на першому нелегальному з ’ їзді якого було ухвалено резолюцію з вимогами до уряду запровадити в школах українську мову . За « революційний дух » його було переведено до Літина на Поділлі . Тут він займався організацією українських книгозбірень та поширенням національної літератури серед місцевої молоді , створив нелегальні курси вивчення історії України та українського суспільно-політичного руху .
Таємний учительський гурток , організатором якого був Н . Григоріїв , невдовзі об ’ єднав національно-свідому та політично зорієнтовану інтелігенцію . За наказом адміністрації Н . Григоріїва перевели до Кам ’ янця-Подільського під нагляд поліції . Викладав вітчизняну та всесвітню історію , російську мову , методику викладання рідної мови в середніх школах , на педагогічних курсах . У Кам ’ янці також активно співробітничав в товаристві « Просвіта », де організував і вів літературно-музичні вечори , на які збиралась молодь з духовної семінарії , педагогічних курсів , середніх шкіл . Був головою місцевої філії ТУП , співробітничав в газеті « Рада ». Його публіцистика , статті із української історії друкувались також в українських періодичних виданнях « Світло », « Маяк », « Подольские известия » та ін . У 1915 р . Н . Григоріїва було мобілізовано до російської армії як військового урядовця .
84