Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_

ГЛІБОВСЬКИЙ Юрій (Георгій) Євграфович (13.11.1879—?) — військо- ■ вий і політичний діяч, генерал-поручник Армії УНР; член Централь ної Ради і Українського генерального військового комітету. Народився на Полтавщині. Військову освіту здобув у Петровському Полтавському кадетському корпусі та Єлисаветградському кавалерійському училищі, яке закін чив 1899 р. Служив у 50-му драгунському полку, навчальній команді Ломжинсь- кої бригади, в Окремому корпусі кордонної охорони, де командував Лісни- ківським, Лахським, Хоржальським загонами та був ад’ютантом 2-го полку. З 1909 р. командував Козегловським, Лебківським загонами у складі Заамурського окремого корпусу кордонної охорони. Під час Першої світової війни — штаб- офіцер Івангородської фортеці, начальник пункту формування автомобільних частин у Петрограді. Полковник російської армії. На II Всеукраїнському військовому з ’їзді (5—10.VI.1917) був обраний членом УГВК, де виконував обов’язки начальника канцелярії. Увійшов до складу УЦР. У листопаді 1917 р. Ю. Глібовського було призначено помічником командувача Київського військового округу. Під час більшовицького наступу на Київ у січні 1918 р. — начальник штабу міського гарнізону, керував українськими частинами в обороні Києва та відходом їх до Житомира. У лютому 1918 р. подав у відставку. У жовтні 1918 р. Ю. Глібовський, згідно з універсалом гетьмана П. Скоропад ського про відновлення козацтва, був призначений отаманом на Київщині. За Директорії — генерал-поручник Армії УНР. Подальша доля невідома. ГОЛОСКЕВИЧ Григорій Костянтинович (4.XI.1884, с. Супрунівка Ка- ■ м’янець-Подільського пов. — 1934, Тобольськ) — громадський діяч, вчений-мовознавець; член Центральної Ради, голова видавничого відділу Міністерства народної освіти УНР. Освіту здобув на історично-філологічному факультеті Петербурзького універ ситету. Учень академіка О. Шахматова, належав до керованої ним лінгвістичної секції гуртка українознавства при університеті. Виявив себе здібним лінгвістом, його дослідження говірок Поділля публікувались у виданнях Російської академії наук. З науковими студіями поєднував енергійну громадську роботу в українській петербурзькій громаді, осередкові ТУП. Читав лекції із української мови на таємних університетських курсах Українського клубу у Петрограді. Входив до видавничої колегії українського дитячого видавництва, керував видавництвом «Слово» (Петроград). У 1914 р. вийшов друком «Правописний словник», укладе ний Г. Голоскевичем, який справедливо вважається першим найкращим і най повнішим орфографічним словником української мови. Після Лютневої революції був одним із організаторів українських громадських акцій у Петрограді, зокрема української маніфестації 12.111.1917 р. Увійшов 19.111.1917 р. до Української національної ради, утвореної українськими громадсь ко-політичними організаціями міста, та був обраний скарбником її виконкому. На Всеукраїнському національному конгресі став членом УЦР від української грома ди Петрограда. Належав до УРДП, із 27.VI.1917 р. — УПСФ. За періоду функціонування у Петрограді Української національної ради репрезентував її в УЦР. У вересні—жовтні 1917 р. очолював відділ середньої школи Генерального 82

Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 83