ГЕ РМ А Й ЗЕ Осип ( С ам уїл — Иосиф ) Юрійович ( Георгійович )
■ ( 5 . УІІІ . 1892 , Київ — 22 . ІХ . 1958 ) — громадсько-політичний діяч , учений-історик ; член Центральної і Малої Рад , Всеукраїнської ради військових депутатів .
Народився в міщанській сім ’ ї . Освіту здобув у 3-й Київській гімназії , після закінчення якої 1910 р . вступив на історично-філологічний факультет Київського університету . Революційну діяльність розпочав ще в гімназії . У 1906 — 1910 рр . брав участь у діяльності соціал-демократичних гуртків , 1911 р . став членом УСДРП . У листопаді 1910 р . за активну участь у кількох студентських політичних демонстраціях О . Гермайзе було заборонено відвідувати університет протягом семестру . Як делегата нелегального з ’ їзду українського студентства та конференції української соціал-демократії його було заарештовано в квітні 1911 р . В автобіографії О . Гермайзе писав , що тоді його приваблювала ідея марксизму , яку він вивчав і пропагував серед київського пролетаріату та студентства . У 1914 р . очолював організаційний комітет для влаштування в Києві демонстрації з нагоди столітніх роковин від дня народження Тараса Шевченка .
Ще в університеті розпочав наукову діяльність , активно співробітничав із Українським науковим товариством , друкував статті в українських наукових виданнях і часописах , зокрема « Літературно-науковому віснику », « Раді » та ін . Після закінчення університету в 1916 р . його було мобілізовано до російської армії , однак на фронт не потрапив . Служив солдатом 2-го запасного саперного батальйону в Києві .
Під час революції 1917 р . пожвавив партійну діяльність , продовжив пропаганду соціал-демократичних ідей серед військових . Делегат II Всеукраїнського військового з ’ їзду ( 5 — 10 . VI . 1917 ), на якому його обрали до Всеукраїнської ради військових депутатів і членом УЦР . Невдовзі Всеукраїнська рада військових депутатів обрала зі свого складу постійну президію , до якої увійшов і О . Гермайзе . Після реорганізації Комітету УЦР став членом Малої Ради , де репрезентував УСДРП . Входив до складу комісії УЦР для розроблення проекту статуту автономії України та наказу Генеральному Секретаріатові , а також у справі обстрілу полку ім . Б . Хмельницького .
З 1918 р . викладав у середніх школах Києва та на вчительських курсах . Був обраний членом Комісії для складання історично-географічного словника української землі при новоствореній УАН , також співпрацював з Комісією дослідів з історії громадських рухів та течій на Україні . Викладав історію України та соціологію в Робітничому університеті , Київському інституті народної освіти , інших вузах Києва . Протягом десяти років ( з 1919 р .) викладав в 1-й Київській трудовій школі . Водночас був членом низки комісій УАН , очолював Археографічну комісію і Комісію Лівобережної України . З 1924 р . очолював секцію соціального обгрунтування історії і методології ВУАН .
О . Гермайзе був заарештований 27 . VII . 1929 р . у справі « СВУ » і засуджений до 5-річного ув ’ язнення . У 1934 р . був звільнений та засланий до Саратова , де займався викладацькою роботою . У 1937 р . знову був заарештований і засуджений до 10 років таборів . Строк відбував на півночі Комі , працюючи завідувачем табірних бібліотек . У 1944 р . отримав новий вирок — 10-річне ув ’ язнення . Помер на засланні .
Залишив низку наукових праць , присвячених історії Коліївщини , українському революційному рухові кінця XIX — поч . XX ст ., українській історіографії .
81