працював у головному комітеті УСД Спілки , Після закінчення університету ( 1908 ) через політичні репресії тривалий час не зміг влаштуватись на роботу за фахом , недовго працював урядовцем у Державному банку . Після випускного іспиту 1909 р . М . Галаганові була запропонована посада на кафедрі хімії Київського університету , але його « неблагонадійність » стала на заваді . У 1910 — 1911 рр . відбував службу до армії . Протягом 1911 — 1914 рр . — урядовець банку , урядовець із особливих доручень Чернігівської фінансової палати . За років Першої світової війни прапорщик М . Галаган брав участь у військових діях російської армії .
Після Лютневої революції — учасник відновлювальної конференції УСДРП ( 4 — 6 . VI . 1917 ), що відбувалися в Києві . Всупереч пропозиціям колишніх « спілчан » відновити діяльність УСД Спілки на старих засадах , М . Галаган висловився за співпрацю і злиття з УСДРП , тим більше , як писав він , « питання про автономію України , яке раніше розділяло українських соціал-демократів « спілчан » і членів УСДРП », тепер уже не стояло на перешкоді , бо й « спілчане » цей постулат мали , на його думку , « без застережень прийняти ». Він остаточно розірвав зв ’ язки із колишніми партійними однодумцями і приєднався до УСДРП .
Був делегатом II і III Всеукраїнських військових з ’ їздів . З 6^1.1917 р . — прапорщик Українського полку ім . Б . Хмельницького . На III Всеукраїнському військовому з ’ їзді кооптований до Всеукраїнської ради військових депутатів . Від фракції УСДРП увійшов до складу Малої Ради та до комісії законодавчих внесень . 6 . ХІІ . 1917 р . М . Галаган і Є . Онацький за дорученням УЦР виїхали на Кубань і Дон , де провадили переговори з регіональними урядами про створення федеративного уряду Росії . 1918 р . був представником УНР при урядах Південно-Східного Союзу , Дону , Закавказзя . У січні 1918 р . очолив комісію законодавчих внесень УЦР . Як дипломатичний представник УНР 5 . ІУ . 1918 р . виїхав до Румунії .
За Української Держави очолював департамент у Міністерстві здоров ’ я . Був одним із членів Українського національного союзу та брав безпосередню участь у підготовці повстання проти гетьмана . За дорученням ЦК УСДРП входив до ревкому , який здійснив антигетьманське повстання у Києві . 14 . ХІІ . 1918 р . ревком призначив його комісаром Міністерства військових справ . У січні 1919 р . очолив надзвичайну дипломатичну місію УНР в Угорщині .
Після підписання урядом Варшавського договору М . Галаган 26 . VIII . 1920 р . подав у відставку й емігрував до Відня , згодом — до Праги . У ЧСР він був організатором і головою українських громадських організацій на еміграції , зокрема у 1927 — 1939 рр . очолював Українську громаду , викладав в Українському вільному університеті .
Залишив чотиритомне видання спогадів , де багато уваги надав історії національно-визвольних змагань в Україні , передовсім зовнішній політиці УЦР .
У травні 1945 р . вивезений совєтською контррозвідкою з Праги до Києва , де й загинув у Лук ’ янівській в ’ язниці .
80