Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 78

посаду хормейстера до трупи М. Кропивницького, але на вимогу місцевої адміні­
страції його було усунено з роботи. Змушений виїхати до Одеси, до 1896 р.
працював коректором у видавництві Фесенка та товаришем класного вихователя
художньої школи. Звільнившись від нагляду поліції, переїхав до м. Ананьїва, де
обійняв посаду секретаря місцевої земської управи. Подальша участь О. Волошина
в національному русі спричинилася до того, що 1904 р. він був звільнений із
роботи «за тенденційний добір книжок для народних шкіл», тобто за намагання
залучити до шкільних бібліотек українські книжки. Переїхавши до Вовчанська на
Харківщині, О. Волошин з тих самих причин був звільнений з посади секретаря
місцевої земської управи.
У 1904—1909 рр. очолював відділи позашкільної та шкільної освіти Харків­
ського, а згодом Київського губернських земств. У 1909—1915 рр. — секретар
повітової земської управи в м. Дубно. Повернувшись знову до Києва, протягом
1915—1917 рр. завідував відділом шкільної освіти губернського земства.
У березні 1917 р. був одним із засновників Центральної Ради, до якої
делегований від ТУП замість Д. Дорошенка. Обраний 15.111.1917 відпоручником
УЦР до Київсьр6‘60$(нернської ради. Разом із І. Стешенком йому було доручено
створення комісії у справах народної освіти, згодом очолював друкарню УЦР. Був
головою видавничого комітету київського товариства «Просвіта». Належав до
засновників Українського національного фонду, з його ініціативи 20—22.V.1917 р.
у Києві відбулися дні Українського національного фонду. За свідченням М. Гру-
шевського, тільки в Києві вдалося зібрати 40 тис. крб., які було використано на
українську національну справу.
У 1921 р. переїхав до Одеси, де займався літературною працею, автор низки
перекладів українською мовою та «Збірничка українських пісень із нотами»
(1895).
рО Р О Н И Й Микола Кіндратович (псевд.: Арлекін, Віщий Олег, Ното,
•-^Sirius, Кондратович, Микольчик та ін.; 24.XI.1871, Катеринославщи-
на — 7.VI. 1938, Одеса) — громадсько-політичний діяч, поет, театрозна­
вець, перекладач; член Центральної Ради.
Народився в селянській сім’ї . Батько М. Вороного походив із кріпаків, мати — із
шляхетського роду Колачинських, відомого своїми духовними традиціями, зокре­
ма Прокопій Колачинський був ректором (1697— 1702) Києво-Могилянської ака­
демії. Освіту здобував у Харківському реальному училищі, згодом — у Ростовсь­
кому реальному училищі, із якого був виключений за зв’язки із народниками,
читання й поширення нелегальної літератури. Згодом також не раз заарешто­
вувався за революційну діяльність та перебував, під наглядом поліції. Змушений
був емігрувати і навчався у Віденському, а потім Львівському університетах на
філософському факультеті.
У Галичині М. Вороний близько зійшовся із І. Франком, який справив
великий вплив на формування його свідомості. Брав участь у створенні УСДП.
Редагував часопис «Зоря», був співробітником журналу «Житє і слово», допомагав
І. Франкові у виданні газет «Громадський голос» і «Радикал». Обіймав посаду
режисера театру «Руська бесіда», а протягом 1897—1901 рр. був актором труп
М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та ін.
77