Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 74

Після падіння Української Держави М. Василенко працював у вузах Києва, в
УАН. У липні 1920 р. його було обрано академіком УАН, головою Соціально-еко­
номічного відділу, через рік — президентом академії, але він не був затверджений
на цій посаді більшовицьким урядом. Водночас М. Василенко очолював Товарист­
во правознавців УССР, редагував «Записки Соціально-економічного відділу
ВУАН».
У квітні 1924 р. М. Василенка було засуджено до 10 років позбавлення волі
у сфабрикованій НКВС справі «Київського обласного центру дій». Під тиском
наукової громадськості вирок було переглянуть і наприкінці 1924 р. вченого
звільнено. Він повернувся до наукової діяльності.
М. Василенко залишив по собі велику наукову спадщину, зокрема фундамен­
тальні дослідження «Нариси із історії Західної Русі і України», «Права, за якими
судиться малоросійський народ» як джерело до історії державного права України
XVIII ст.», «Конституція Пилипа Орлика» та ін.
рЕСЕЛОВСЬКИЙ Сергій Феофанович (1878—?) — громадсько-полі-
^ ти ч н и й діяч, інженер, економіст; один із засновників Центральної
Ради, товариш голови, член Малої Ради.
Народився в сім’ї священика на Поділлі. Освіту здобув у Петербурзькому
університеті. Був членом української громади, брав участь у студентському русі.
Повернувшись в Україну, обійняв посаду доцента Київського політехнічного
інституту. Входив до складу української громади, працював у термінологічній
комісії інституту, яка активно працювала над розробленням української технічної
термінології. Належав до УСДРП, був членом її київського міського комітету.
У Києві 7 березня 1917 р. було засноване Українське технічно-агрономічне
товариство «Праця», яке об’єднало українську науково-технічну інтелігенцію,
кооперативних діячів. С. Веселовський був серед його фундаторів та керівників.
Товариство займалось, зокрема, вивченням та аналізом стану економіки України,
розробленням планів її розвитку. Цю галузь діяльності товариства очолював
С. Веселовський.
Один із засновників Української Центральної Ради, С. Веселовський входив
до складу її Президії як писар та голова агітаційної комісії. Брав участь в
організації української маніфестації 19.III.1917 р., Всеукраїнського національного
конгресу 6—8ЛV. 1917 р., на якому його обрали представником УСДРП в УЦР. На
Перших Загальних зборах УЦР С. Веселовського було обрано членом Комітету
УЦР, а на П’ятих Загальних зборах — товаришем голови. На засіданнях УЦР він
виступав із різних питань — економічної політики Тимчасового уряду щодо
України, скликання З ’їзду поневолених народів Росії у Києві, обстрілу полку
ім. Б. Хмельницького, стосовно участі українських делегатів у Демократичній
нараді в Петрограді та багатьох інших. У новому складі Генерального Секре­
таріату, який обговорювався 21.VIII.1917 р., кандидатура С. Веселовського вису­
валась на посаду генерального секретаря праці, проте внаслідок непогодження
цього питання із професійними організаціями та за бажанням кандидата була
знята з голосування.
За Української Держави С. Веселовського було призначено генеральним
консулом в Петрограді. Улітку 1918 р. він повернувся до Києва, де продовжував
викладацьку роботу, зокрема читав лекції на курсах позашкільної освіти, ор­
73