Д . Драгомирецьким , А . Річицьким , М . Ткаченком , М . Мазуренком створив УСДРП ( незалежних ), а 22 — 25.1.1920 р . у Вінниці на установчому з ’ їзді — Українську комуністичну партію . Програма УКП поєднувала комуністичні ідеї із гаслом самостійної України , відмежовувалась від більшовиків і проголошувала , що новостворена партія цілеспрямовано рухатиметься в бік західноєвропейського робітничого руху . М . Авдієнко був обраний секретарем ЦК УКП .
Після саморозпуску партії IV з ’ їздом УКП ( 1 — 4.111.1925 ) М . Авдієнко був прийнятий до КП ( б ) У . Працював керівником ЦСУ УССР . У 30-х роках був репресований .
Подальша доля невідома .
А НТОНОВИЧ Дмитро Володимирович ( псевд .: Муха , Войналович , ' ^Ш ельменко ; 2 . ХІ . 1877 , Київ — 12 . X . 1945 , Прага ) — громадськополітичний діяч , історик мистецтва ; один із засновників Центральної Ради , товариш голови УЦР , генеральний секретар ( міністр ) морських справ УНР .
Народився в сім ’ ї видатного українського історика , археолога і етнографа , керівника Київської старої громади В . Антоновича . Навчався на історично-філологічних факультетах Київського і Харківського університетів . Вивчав історію італійського мистецтва та його впливи в Україні . За студентських років захопився революційним рухом , був одним із організаторів студентських революційних громад . Разом із М . Русовим , Д . Познанським , Л . Мацієвичем , Ю . Коллардом , П . Андрієвським , О . Коваленком заснував у Харкові 29.1.1900 р . Революційну українську партію , лідером якої був обраний . Зі спогадів члена харківської громади Б . Мартоса Д . Антонович того часу постає людиною великих здібностей , із надзвичайною пам ’ яттю й величезною енергією . Окрім організаційних функцій виконував обов ’ язки одного із ідеологів РУП . Йому належить авторство однієї із перших пропагандистських брошур партії « Дядько Дмитро », доволі популярної серед українських селян . То був авторизований переклад брошури Польської партії соціалістичної « Отець Симон », в якій йшлося про російську грабіжницьку податкову систему . Д . Антонович був організатором та головним редактором друкованого органу РУП — часопису « Гасло », який видавався 1902 — 1903 рр . у Чернівцях на його кошти та нелегально завозився до підросійської України . Згодом редагував також рупівські видання « Селянин » та « Воля ».
Д . Антоновичу належала ініціатива ухвалення РУП програмного гасла « Рух — усе , мета — ніщо ». В передовій статті першого числа « Гасла » говорилося : « Ми дуже непевно розуміємося і замало цікавимося тим , що звичайно розуміється як « мета соціалізму ». Ся мета , щоб вона не виявляла , є для нас нічим , рух усім . Під словом « рух » ми розуміємо і загальний розвій суспільства , себто соціалістичний поступ , і політичну та економічну агітацію , й організацію задля здійснення того поступу ».
З кінця 1902 р . — член Закордонного комітету РУП . Улітку 1903 р ., під час спроби провезти нелегальну партійну пропагандистську літературу , був разом із В . Винниченком заарештований на російсько-австрійському кордоні . Після сплати грошового штрафу випущений із ув ’ язнення . У грудні 1904 р . брав участь у другому з ’ їзді РУП , який закінчився організаційним розколом партії . Причиною розколу стала суперечка : чи бути РУП самостійною українською партією , чи
63